Щоб стати успішним, потрібно бути наполегливим. Після кожного падіння підійматись та пробувати знову і знову, поки не досягнете бажаного результату. Так робив Роман Савченко, тому в нього вийшло стати програмістом, попри всі невдачі. Адже Роман бачив ціль, а не перешкоди. Більше на chernigiv-future.com.ua.
Дитинство Романа Савченка
Народжений 1982 року в Чернігові, Роман Савченко з дитинства цікавився різними технологіями: радіотехнікою, електронікою, фотографією. Він хотів бути людиною, яка може власноруч створювати ці та інші прилади. У 20-й школі, у якій Роман навчався, його інтереси підтримували. До того ж заохочували, зокрема вчитель математики та хімії. Вони настільки доступно пояснили хлопцю такі складні науки, що Роман Савченко полюбив їх.
У шкільні роки Роман Савченко вперше зіткнувся із програмуванням. У 1993 році батьки купили йому домашній комп’ютер “ZX Spectrum” за хороше навчання у третьому класі. Під’єднавши його до телевізора та касетного магнітофона, можна було грати в якісь ігри. Роман Савченко спробував зробити так, проте його магнітофон не передавав код гри на комп’ютер. Але Роману, як і більшості хлопчиків його віку, хотілось пограти. Тому хлопець ходив до бібліотеки, шукав журнали, у яких написані коди ігор, переписував їх, приходив додому та швиденько вводив у комп’ютер.
Паралельно з навчанням у 20-й школі Роман Савченко вчився в Обласному спортивно-технічному клубі Чернігівської області. У результаті хлопець отримав диплом радіомеханіка. Він міг ремонтувати побутову радіоапаратуру. Закінчивши школу, Роман Савченко хотів навчатись у Чернігівському радіомеханічному технікумі. Однак, не зміг поступити туди, бо погано склав екзамен з української мови. Через це він подався до 1-го Професійно-технічного училища, куди брали за знання фізики, електротехніки та радіотехніки. У Романа Савченка був такий досвід, тому його взяли.
Становлення програмістом
У Професійно-технічному училищі Роман Савченко вивчав контрольно-вимірювальні прилади й автоматику. Закінчивши цей заклад, він вступив до Чернігівської політехніки. І, здавалося б, хлопець досягнув бажаного: отримав можливість вивчати програмування на вищому рівні. Однак Роман не скористався цим сповна. Він був молодий та недосвідчений, не завжди серйозно ставився до навчання. І в результаті не закінчив Чернігівську політехніку.
Згодом Роман Савченко зрозумів, що освіта йому все-таки потрібна, і почав проходити курси та тренінги з програмування. У цей час йому довелось попрацювати на різних роботах – вантажником, охоронцем, на заводі. Поживши в такому форматі певний період, Роман усвідомив наступне. Йому краще відразу перейти до практики у програмуванні, а знання здобувати паралельно. Хлопець зробив так і недарма. Він став талановитим програмістом-фрілансером, на послуги якого є високий попит.
Роман Савченко вважає програмування такою роботою, де багато переваг, адже:
- можна працювати віддалено – як на українського замовника, так і на іноземного;
- отримувати гідну зарплату та багато замовлень;
- розвивати свої інтелектуальні здібності;
Єдиним недоліком програмування як роботи, на думку Романа Савченка, є те, що вона спонукає довго сидіти. Тобто вести неактивний спосіб життя, внаслідок чого людина може набрати зайву вагу. На щастя, Романа Савченка від цього рятують діти. Їх у нього аж шість.
Таким чином, Роман Савченко став програмістом, попри всі перешкоди. Коли він падав, то підіймався і пробував знову і знову. Тому навіть без закінченої вищої освіти йому вдалося досягти мети. Адже Роман бачив ціль, а не перешкоди.