З першої половини XVII ст. і до 1945 року, українське село Білорічиця називалося на іноземний лад — Вейсбахівка, в честь німецького графа Вейсбаха, чий рід володів цими землями з 1717 по 1870 рр, пише chernigiv-future.com.ua.
Кажуть, що Вейсбах і його нащадки всіляко “окультурювали” місцеве населення, відучували від пияцтва та привчали до акуратності. Розповідаємо, що з цього вийшло, чому Шевченко несхвально відгукувався про це село, та хто побудував в Вейсбахівці дивовижний терем.
Приїжджай до нас, в “Безбухівку”!
Відомо, що у 1845 р. Тарас Шевченко, в компанії Якова Бальмена та братів Закревських відвідав українське село, в якому тоді панували німецькі порядки, й залишився ним незадоволений. Так, в листі своєму другові, відомому історику Миколі Маркевичу, він пише щоб той негайно приїхав в “Безбухівку”, де галаслива компанія очевидно нудьгувала. Таким чином, Вейсбахівка-Білорічиця потрапила до біографіі Шевченка, ставши ще одним населеним пунктом на Чернігівщині, який відвідував поет.
Втім, це далеко не все, чим може похвалитися це село в Прилуцькому районі, адже найцікавіші моменти його історії відбулися вже після “відходу” німців з Вейсбахівки, коли її новою господинею стала дочка декабриста Сергія Волконського, Олена Волконська-Рахманова.
До речі, батьки Олени поховані також на Чернігівщині, в селі Вороньки.
***
Олександр Рахманов був третім чоловіком Волконської. Подружжя уклало шлюб вже в зрілому віці і, очевидно, що жити в Вейсбахівці вони збиралися довго. Цей факт підтверджує й збудований ними цілий житловий комплекс, автором якого став відомий український архітектор Олександр-Едуард Ягн.
Історична довідка: Олександр-Едуард Ягн на архітектора навчався в Москві та Римі, а з 1876 р. працював в Україні. Вважається засновником українського модерну. Крім маєтку Волконської в Білорічиці, за типовими проектами Ягна створені: церква-усипальниця Волконських і будинок М. Кочубея, у Вороньках, усипальниця Кочубеїв у Ярославці на Сумщині та інші споруди.
Саме завдяки Ягну в Вейсбахівці, крім палацу, були побудовані готель, пекарня, церква, та й, в загальному, перебудовано все село.
Торкнулися зміни й парку, що дістався Волконській від колишніх господарів. Його також перепланували, після чого там з’явилися фруктові дерева та два великих озера.
Доля маєтку в Білорічиці після революції
Архітектурний комплекс у Вейсбахівці тяжко-важко, але пережив революцію й до 40-х років ще тримався “на плаву”. Однак Велика Вітчизняна війна обійшлася з палацом жорстоко, а все, що залишилося від нього після звільнення Білорічиці, селяни розібрали на господарські потреби.
Храм же зберігся та достояв до хрущовської “відлиги”, коли був знищений під час чергових гонінь на церкву. Парку Волконських пощастило більше, його не сплюндрували, але, на жаль, від колишньої пишноти не залишилося й сліду.
Єдиний об’єкт архітектурного комплексу, що зберігся в нормальному стані до наших днів, — це гостьовий флігель, який вражає своєю оригінальністю та дивним поєднанням традицій українського й російського зодчества.
Цікавий факт: відомо, що разом з Ягном у проекті створення флігеля брав участь і його товариш по навчанню В. Соколов. За дивним збігом обставин і один і другий померли в Білорічиці і поховані на місцевому кладовищі.
