Ті, хто вперше приїжджає до Чернігова вперше, зазвичай дивуються кількості його зелених насаджень. Здається, що це не місто, а нескінченний парк. Причому це стосується як обжитих районів, так і новобудов, пише chernigiv-future.com.ua
Своєю чергою, чернігівці звикли до вулиць, що нагадують паркові алеї, і не уявляють своє місто іншим. Однак так було не завжди. Поговоримо про те, коли Чернігів став “зеленіти” та яким він був до цього.
Перші парки та бульвари
Традиція масово висаджувати дерева в Чернігові з’явилася на початку XIX ст., коли місто втратило статус фортеці та стало центром губернії. У цей період воно стрімко розросталося та переживало, що називається, “будівельний бум”, в результаті чого й з’явилися бульвари на вулицях Преображенській і Смоленській (район: від Красного мосту до міського парку). Кажуть, першим виявив ініціативу в цьому питанні сам генерал-губернатор О. Куракін.
Трохи пізніше, з 1813 р. по 1818 р. інший губернатор Олексій Петрович Бутович заклав Чернігівський міський парк. Що ж стосується Парку культури і відпочинку на Валу, то він з’явився значно пізніше, ближче до середини XIX ст.
Дерев багато не буває
Втім, судячи з преси того часу, чернігівці були не дуже задоволені темпами озеленення. Про це свідчать і фейлетони, що регулярно друкувалися в газетах, і де єдиним місцем порятунку городян від літньої спеки, автори називали бульвар.
Однак немає лиха без добра. Можливо тому, що таких острівців зелені в місті було дійсно мало, влада дуже дбайливо ставилася до них. Так, у 1878 р., коли постало питання про забудову частини бульвару, депутати встали на захист зелених насаджень і дума цей проект відхилила.
А вже з 80-х рр. XIX ст. в Чернігові розпочалася справжня “паркова лихоманка”. У 1884 р., за розпорядженням губернатора О. Анастасьєва, облаштовується сквер на Гімназійній площі (сьогодні — район Історичного музею). На початку 1888 р. дума приймає рішення про заснування Костянтинівського парку на місці кріпосного валу. Спочатку цю справу віддали в руки приватних підприємців, але коли стало ясно, що ті не справляються із завданням, влада розірвала з ними договір і повернула парк в муніципальну власність.
Тут буде місто-сад
А в “місто-сад” Чернігів перетворився вже при губернаторі Є. Андрієвському, котрий керував регіоном з 1893 р. по 1903 р. Саме при ньому з’явилися сквери біля Катерининської та Вознесенської церков і були розбиті бульвари на сусідніх вулицях. Був доведений до ладу Костянтинівський парк, а чавунні гармати, що до цього валялися на землі, встали на лафети. У цей період, завдяки ініціативам Е. Андрієвського та міського голови М. Рудіна, Чернігів обзавівся Театральним сквером поруч із міським театром (сьогодні це сквер ім. М. Попудренка).
До слова, тодішня влада, розв’язували проблему озеленення не тільки адміністративними методами, а й активно залучали до цієї справи громадськість. Так, традиційними в Чернігові тоді стали свята “деревонасадження”, в яких брала участь вся учнівська молодь міста.
До відома, саме студенти й гімназисти заклали Дитячий бульвар на Олександрівській площі та парк в урочищі Берізки, на місці колишнього кладовища.
