Четвер, 23 Вересня, 2021

Хто поставив гармати на лафети, на Валу в Чернігові

Понад 100 років охороняють Чернігів чавунні гармати в його історичній частині, на Валу. Вони давно стали обличчям міста, а за радянських часів навіть були геральдичним символом на його гербі, пише chernigiv-future.com.ua.

Поговоримо сьогодні про “чернігівську артилерію”, що стоїть на лафетах в парку, про гармати з колекції  місцевого історичного музею, а також про те, чим колись був озброєний місцевий гарнізон та козацький полк.

Перші згадки про гармати

Перемога Московського царства в російсько-литовській війні 1500-1503 рр. дозволила останньому значно розширити кордони за рахунок територій, що раніше належали Литовському князівству. Так, серед міст, що відійшли до Московії, опинився й Чернігів. Власне, перша письмова згадка гармат в контексті міста й належить до цього періоду. А конкретно до 1515 року, коли військо гетьмана Дашкевича оточило Чернігів і обстрілювало його з облогової артилерії.

Вдруге цей вид озброєнь згадується у 1534 р, тоді місто штурмували загони київського воєводи Немировича. Відомо, що спроба захоплення виявилася невдалою, городяни прогнали ворога і “захопили багато гармат і піщалєй”.

Виходячи з цього можемо припустити, що вже на початку XVI ст. Чернігів захищала власна артилерія, хоча письмові згадки про неї з’явилися тільки 100 років потому.

“Велика смута” та Магдебургське право

Початок XVII ст. — це час “Великої смути” в Московській державі. Саме тоді військо Лжедмитрія I без бою взяло Чернігів, в якому, по донесенню католицького священника, який супроводжував загарбників, на той момент було: “Два вельми міцних дерев’яних замку, вали, рови, палісад і інші укріплення”. 

У першому замку було виявлено “7 великих і 20 малих армат і 700 стрільців з рушницями”, а в другому: “27 великих армат, на вежах і стінах, багато малих, а також військо та начальники”. Описуючи побачене, уніат робить висновок, що “якби вони самі не здалися, взяти таке місто силою було б неможливо”.

Історична довідка: згідно з Деулінською угодою, у 1618 р., Чернігівщина увійшла до складу Речі Посполитої, а Чернігів став центром Сіверського князівства, що знаходилося в управлінні короля.

У 1623 р. місту було даровано Магдебурзьке право, згідно з яким жителі Чернігова брали на себе відповідальність за оборону населеного пункту та несли відповідні витрати. В той же час у місті вперше з’явилися козаки, в обов’язки яких також входив його захист. Ту ж роль виконував і гарнізон шляхти, що відносився при замку, там же, очевидно, й розташовувалася артилерія.

Війна з поляками та Руїна

У січні 1648 р. почалася визвольна війна українців під проводом Богдана Хмельницького. Повстання тривало 9 років, а по його закінченні в багатьох українських містах,  серед яких був і Чернігів, склалася парадоксальна ситуація, коли на території населеного пункту було 3 види законних збройних формувань, причому у кожного була своя артилерія. Йдеться про козацькі сотні, міські громади та російські війська, які належали до різних рівнів влади та конфліктували між собою.

Не додавала розуміння й те, що на території України в той час не існувало чіткої монополії держави на всі види озброєння. Гармати ж тоді були не тільки найпотужнішою зброєю, а ще й клейнодами — знаками влади та впливовості їх власника. Тому не дивно, що козацькі полковники відливали власні гармати у відомих майстрів у Прилуках, Стародубі, Києві, Глухові.

Одночасно, міські громади “укомплектовували” артилерію московити, які через нечисленність своїх гарнізонів шукали підтримки серед міщан, які, своєю чергою, зазнавали утисків від козацької старшини.

Ця “міжусобиця” тривала до кінця XVII, початку XVIII ст., коли городяни перестали бути серйозною військовою силою. Відповідно, залишилися тільки козаки й російські гарнізони, між якими до 1733 року вже існував офіційний поділ територій з охорони населених пунктів. Росіяни, як правило, займали “верхній малий замок”, а інша частина міста була зоною відповідальності козаків.

У 1750 р. у Чернігові сталася велика пожежа, завдяки чому сьогодні ми знаємо, що в той час у місті артилерія вже не ділилася між московитами й українцями, та  гарнізонний артилерійський двір на території фортеці був одночасно й артилерійським двором козацького полку. Слід сказати, що й посада козацького полковника тоді вже перестала бути виборною та перейшла під юрисдикцію Сенату. Зокрема, в Чернігові їм був, призначений у Санкт-Петербурзі, комендант гарнізону, серб, Іван Божич.

У “міцних обіймах” Російської імперії

У 1781 р. Чернігівський полк, як адміністративно-територіальна одиниця, припинив своє існування, а замість нього з’явилося Чернігівське намісництво. Своєю чергою, військовий козацький підрозділ з однойменного полку перетворився на карабінерний полк, ввійшовши, таким чином, до регулярного війська Російської імперії.

Що стосується козацької артилерії, то після розформування її передали в гарнізонні цейхгаузи. На цей рахунок є й документи по Чернігову, що отримав гармати колишнього Чернігівського полку. Тоді ж з Гадяча в місто прибули дві мідні гармати. .Пізніше вони належали відомому збирачеві старожитностей В. Тарнавському, який їх, очевидно, викупив у якоїсь приватної особи. Зараз ці гармати знаходяться в фондах Чернігівського історичного музею.

Від фортеці до губернського центру

У 30-х роках XVIII ст. почалося переозброєння Чернігівської фортеці згідно зі штатним армійським розкладом. Однак судячи з документів, що дійшли до нас, виконувалися інструкції як-небудь,—  була велика плутанина в калібрах, а нові гармати підміняли старими, з вадами.

До відома, постачальником чавунних гармат до Чернігова тоді був Брянськ, звідки їх і транспортували по Десні.

До кінця XVIII ст. фортеця остаточно втратила своє стратегічне значення й у 1799 році її розібрали на колоди, а більшу частину гарнізонної артилерії перевезли до Київського арсеналу, який перебував на території старої Печерської фортеці.

Разом з тим частина гармат залишилася на території Чернігова … і наступні 100 років ними ніхто не цікавився. І тільки у 90-х рр. XIX ст. про раритети згадали. Сталося це завдяки ініціативі тодішнього чернігівського губернатора Е. Андрієвського, який наказав збирати старовинну зброю по всій губернії. Так, у 1894 р. – 3 чавунних  гармати на монументі з’явилася в Городні, через 2 роки – 4 гармати були встановлені на Соборній площі у Чернігові.

Протягом останнього десятиліття XIX ст. ця “колекція” поповнювалася, й до початку XX ст. “Артилерійський арсенал” у Чернігові становив — 12 одиниць. Тоді й поставили гармати на лафети, які розмістили уздовж колишнього кріпосного валу, з боку шосейної дороги з Києва.

Latest Posts