До появи і поширення Інтернету преса була одним з основних джерел інформації на Чернігівщині. Місцеві оформлювали підписки на газети та журнали, щоб отримувати новини по Україні загалом та Чернігівській області зокрема. Особливий попит на газети був під час Другої світової. Мешканці Чернігівської області хотіли дізнатись хоч щось про ситуацію на фронті та про життя країни. І тогочасна преса Чернігівщини дозволяла це, проте вона мала ряд особливостей. Більше на chernigiv-future.com.ua.
Переломний момент для преси Чернігівщини
22 червня 1941 року німецька армія розпочала вторгнення у СРСР. Вона просувалась настільки швидко, що наприкінці серпня почала захоплення Чернігівської області. За місяць німці повністю окупували Чернігівщину. Її включили до військової зони, де діяло військове управління груп армій «Південь» та «В». Почалось насадження окупаційного режиму, що накладав ряд обмежень на населення Чернігівщини. Одним із них була цензура.
Німці розуміли, що преса має велику силу. Тому почали використовувати її як ідеологічний інструмент. Вони заборонили прорадянську пресу в Чернігівщині. Натомість запровадили низку пронімецьких ЗМІ, а саме “Українське Полісся”, “Голос визволеної Сіверщини”, “Вісті Остерщини”, “Нові дні”, “Нову Сновську газету”, “Ніжинські вісті” та “Вісті Прилуччини”. Ці газети висвітлювали інформацію так, як це було вигідно німцям.
За рахунок цих газет окупаційна влада поширювала нові правила для населення Чернігівської області. Наприклад, у зимовому випуску “Українського полісся” за 1942 рік дізнаємось якою має бути система освіти на Чернігівщини з нацистської точки зору. У статті “Завдання до українського вчительства” наголошувалось наступне. Місцевим вчителям заборонено сповідувати комуністичні ідеї. Вони мали прищеплювати дітям патріотизм і любов до німецького народу.
Незабаром у “Вістях Прилуччини” повідомили, що радянські підручники “непридатні” для використання у школах. Німці почали перевіряти школи Чернігівщини і конфісковувати у них радянські підручники. Замість них не ввели альтернативи. Проте газета “Українське Полісся” зробила сторінку для школярів. Вона називалась “Прочитайте і передайте до школи!”. Там розміщувались українські твори і вірші, що мали патріотичний і антирадянський характер. Тому в “Українському Поліссі” можна було ознайомитись із творчістю Т. Шевченка і казками Л. Глібова.
Німецька пропаганда у пресі Чернігівщини
Німецька окупаційна адміністрація спочатку заохочувала українців до націоналізму. Вона навіть вибирала патріотичні гасла для своїх газет. Наприклад, гаслом газети “Українське Полісся” був крилатий вислів Шевченка “У своїй хаті своя правда, і сила, і воля!”. Проте невдовзі культивування українського патріотизму відійшло на задній план. Натомість німці вимагали від преси Чернігівщини прославляння гітлерівської Німеччини і більше критики СРСР.
Тому типовими новинами у пресі Чернігівській області були повідомлення про успіх німецьких військових і про те, як добре жити в самій Німеччині. У читачів газет заохочували стати остарбайтерами. У пресі Чернігівщини публікувались різні поради про те, як підготуватись до виїзду на роботу в Німеччину. Наприклад, у “Вістях Прилуччини” була графа “Наші поради від’їжджаючи до Німеччини”. У ній наводиться ряд основних німецьких слів, які “було б добре” вивчити українцю. Зокрема, arbeit – робота, disziplin – дисципліна, muessiqkeit – неробство, ordnung – порядок.
У пресі публікувались розповіді про щасливих остарбайтерів з Чернігівщини. В “Українському Поліссі” від 15 липня 1942 року повідомлялось: понад тисяча мешканців Чернігівської області виїхали в Німеччину. Цей виїзд описували як здійснення заповітної мрії. Публікували фото тих, хто виїхав.
Такою була преса Чернігівщини до 1943 року. Тоді закінчилась німецька окупація і повернулась радянська. СРСР почав відновлювати діяльність прорадянських ЗМІ. У новини мешканців Чернігівської області повернулись повідомлення про велич СРСР і досягнення трудящих. Натомість публікація українських патріотичних творів, що культивують націоналізм, знову була заборонена.