Тиша, ранок, говорить радіо. Так сімдесят років тому чернігівці починали свій день. Радіопромови супроводжували їх як вдома, так і на роботі. Спокійні й приємні жіночі та чоловічі голоси повідомляли новини, цитували відомі книги, а також говорили про здобутки робітничого класу у СРСР. Раніше це було одним з основних способів дізнатись інформацію. Тому чернігівці дослухались до радіо, чекали його етерів. Проте радіо у СРСР не завжди працювало стабільно, зокрема під час Другої світової війни були збої. Більше про радіо Чернігівщини під час Другої світової війни та в повоєнні роки – на chernigiv-future.
Розвиток радіо Чернігівщини напередодні Другої світової війни
Радіофікація Чернігівщини почалась ще у квітні 1920 року. Відтоді в різних куточках Чернігівської області почали з’являтись приймальні радіоустановки. Вони були у Чернігові, Ніжині, Прилуках, Городні, Новгороді-Сіверському та в інших населених пунктах. Паралельно з цим любителі радіо об’єднувались у радіо товариства. У 1924 році таке товариство з’явилось і в Чернігові. Це були аматори, які прагнули удоступнити радіо в області. Вони навіть зібрали кошти на переносний радіоприймач.
З кожним роком все більш міст і сіл Чернігівщини радіофікували. До 1932 року більшість міст УРСР радіофікували. Тому в Чернігові, адміністративному центрі області, постійно з’являлись нові радіотрансляційні точки. Станом на 1936 рік у місті було, як мінімум, дев’ять тисяч радіотрансляційних точок. Таким чином напередодні Другої світової війни радіо було одним із основних ЗМІ Чернігівщини.
Становище радіо Чернігівщини під час Другої світової війни
У перші роки Другої світової радіо у СРСР працювало безперебійно. Чернігівщина продовжувала своє обласне радіомовлення. Проте у 1941 році німці нападають на СРСР. Чим далі вони просувались на схід УРСР, тим менше робочих радіостанцій залишалось. Німці спеціально руйнували їх, щоб СРСР не міг отримувати і передавати інформацію по радіо. Натомість німці встановлювали свій окупаційний режим і запроваджували на місцевості своє радіомовлення. І хоч німці забороняли слухати радянське радіо, деякі чернігівці ризикували.
Наприклад, відомий краєзнавець Чернігівщини, Борис Киричок, під час німецької окупації сконструював примітивний радіоприймач і налаштував його на хвилі з СРСР. Замість антени Борис використав смужку оцинкованого металу. Приєднував цей пристрій до радіохвиль використовуючи дроти з місцевого радіовузла. Це дозволяло йому почути новини з СРСР. Однак, наявність цього пристрою, ба більше таке використання, загрожували Борису серйозним покаранням з боку німців. Тому парубку доводилось добре переховувати цей винахід.
З 1942 року німці активно використовували своє радіомовлення задля пропаганди. В етерах розповідали про переваги виїзду на заробітки в Німеччину. Також про те, що СРСР скоро програє, тому потрібно слухати німецьку владу. Це яскравий приклад того, що ми зараз називаємо ІПСО – інформаційно-психологічної операції.
Радіо Чернігівщини у повоєнні роки
У 1943 році почався наступ радянських військ. Внаслідок цього закінчилась німецька окупація українських земель і почалась радянська. Радіосистема УРСР, зокрема Чернігівщини, тоді перебувала у жахливому стані. Можна сказати, що вона “відкотилась у розвитку” на двадцять років назад. Спочатку радіо відновлювали у найбільш важливих сферах. Радіоприймачі видавали винятково секретарям обкомів, райкомів партії і комсомолу. Інші спеціалісти у перші повоєнні роки не могли отримати радіо без спеціального розпорядження від керівництва країни.
Існувала потреба повторної радіофікації Чернігівщини. Тому, згідно з П’ятирічним планом відбудови, у 1946-1950 роки відбувалось поступове відновлення. Зрештою, станом на травень 1948 року в Чернігівщині було 60 радіовузлів. 1\3 з яких працювали на державних підприємствах. Паралельно з цим відновилась діяльність гуртів любителів радіо. Вони теж докладались до того, щоб радіо знову стало загальнодоступним.