На початку ХХ століття в Україні з’являється новий архітектурний стиль – модерн. Його можна описати як такий, що втілював нові ідеї, відстоював творчі архітектурні рішення і філософський підхід при будівництві. Грунтуючись на таких засадах, український архітектурний модерн відображав тогочасні суспільні настрої і прагнення українців. Можна сказати, що поява цього стилю пов’язана з соціокультурними змінами в українських землях, проникненням науково-технічного розвитку та появою нових матеріалів і архітектурних конструкцій.
Історію українського архітектурного модерну поділяють на три частини. До першої відносять проміжок з 1903 по 1917 рік, до другої – з 1917 по 1934 рік, а до третьої 1934-1941 роки. Як бачите, розвиток українського архітектурного модерну припав на турбулентні часи – спочатку відбулась революція в російській імперії, потім Перша світова війна, українська революція, репресій 1930-х і почалась Друга світова. Через такі історичні обставини, до нашого часу дійшло небагато прикладів українського архітектурного модерну. Проте в Чернігівській області є ряд таких будівель, зокрема школи Сластіона. Більше на chernigiv-future.com.ua.
Школи Сластіона
Школами Сластіона називають земські навчальні заклади, побудовані за проєктом Опанаса Сластіона на початку ХХ століття. Сучасники високо оцінили архітектурний стиль Опанаса. Його характерними рисами були виразне етнічне забарвлення проєктів та особливе ідейне наповнення. За рахунок цього, українці в Російській імперії вподобали стиль Сластіона. Він здавався їм близьким, народним.
Перші школи за проєктом Сластіона з’явились після ухвалення закону про початкову освіту в Російській імперії у 1908 році. Їх ареалом поширення був Лохвицький повіт Полтавської губернії. Північна частина повіту у 1930-х роках перейшла до складу Чернігівської області. Таким чином до архітектурної спадщини Чернігівщини увійшли школи Сластіона. Вони були побудовані у Брагінцях, Варві, Гнідинцях, Озерянах, Остапівці, Макушисі та Світличному. Нижче фото школи у Брагінцях.
Особливості архітектурного стилю Сластіона
Проєктуючи будівлі, Сластіон зважав на кліматичний чинник, особливості ландшафту та етнографічний матеріал українських земель. Це дозволило йому розробити такі архітектурні маркери українського архітектурного стилю як шестикутні та трапеційні отвори дверей і вікон, чотирисхилий дах, дах із заломами, криті галереї, колонки перекрученої форми. Ці риси чітко відображені у Сластіонових школах. Вони поєднуються із високими стелями шкіл, великими вікнами, декоративними вежами та “вишивкою”.
Символізм архітектурних рішень
Сластіон вкладав в ці архітектурні рішення певну ідею. Наприклад, перекручені колони на вході до школи нагадували про славне козацьке минуле, коли був поширений стиль бароко. Нижче – фото Варвинської школи Сластіона.
Шестикутна чи трапеційна форма вікон асоціювалась із колискою. Відповідно навчання у школі з такими вікнами мало формувати в учнів позитивне уявлення про школу як про колиску знань. У Радянському союзі така форма вважалась “надміром”, тому в деяких школах Сластіона їх поміняли на звичайні чотирикутні вікна.
Великі вікна разом з високою стелею візуально збільшували простір класу. Такі умови мали надавати учням відчуття свободи під час навчального процесу, щоб вони “тягнулись” до знань.
Декоративна вежа на вході до школи нагадувала церковні башти і “вивищувала” будинок школи з-поміж інших. Вежа показувала, що це не просто школа, а храм знань. За радянських часів декоративні вежі зазнали репресій. Їх вважали шкідливими, тому вежі прибирали з архітектурного ансамблю шкіл.
Характерна “вишивка” на фасаді школи – цегляні орнаменти, що відтворювали регіональні мотиви вишивання. Ця “вишивка” могла бути як кольоровою, так і білою. Нижче – фото школи у Гнідинцях.
Таким чином школи Сластіона – зразковий приклад гармонійного поєднання сенсів і функцій. Вони досі привертають увагу і викликають захоплення, хоч Сластіон спроєктував їх сто років тому. Тепер школи Сластіона на Чернігівщині – частина унікальної спадщини українського архітектурного модерну.