В останні роки у туристів великою популярністю користуються так звані “місця сили”. Вважається, що тільки там можна відпочити душею та зарядитися позитивною енергією. Кажуть, в таких сакральних місцях особливо відчувається присутність чогось невідомого, потойбічного, а загадані там бажання обов’язково збуваються, пише chernigiv-future.com.ua.
Чернігів – місто старовинне, подібних локацій в ньому достатньо, і одна з найвідоміших — Єлецький Успенський жіночий монастир, відомий своєю чудотворною іконою Божої Матері.
Переказ про заснування монастиря
Легенда про заснування Єлецького монастиря свідчить, що свята обитель була закладена по велінню чернігівського князя Святослава Ярославовича у 1060 році після того, як на ялині перехожі виявили ікону Божої матері.
За словами єпископа Зосими, який згадав цю легенду в своїй книзі “Скарбниця потрібна” (1676 г.), це чудо справило таке враження на князя, що він тут же наказав побудувати на цьому місці церкву, що стала згодом престольним храмом монастиря. Втім, в тій же книзі ініціатором створення монастиря називається й преподобний Антоній, що жив в ці роки в печері, викопаній в Болдиних горах.
Що було далі?
У 1239 р. Єлецький монастир, як і сам Чернігів, був знищений військом монгольського хана Мунке. Після цього настав майже 200-річний період занепаду міста й регіону в цілому. І тільки в XV ст. під час правління князя Івана Можайського, почалося відновлення цієї обітелі та інших чернігівських святинь. Зокрема, тоді було відремонтовано Успенський собор, побудовані келії та встановлений великий дзвін на двох стовпах.
Однак спокійне життя монастиря тривала недовго. У 1579 р. він піддався руйнуванню під час польсько-литовської облоги. У 1611 р. святе місце знову спорожніло, після захоплення Чернігова поляками під керівництвом Самуїла Горностая.
А на довершення до всіх бід, через якийсь час, звалилася й частина головного купола Успенського собору й старовинна Єлецька ікона Богородиці була назавжди втрачена.
До відома, сьогодні в Успенському соборі Єлецького монастиря знаходиться ікона Єлецької Божої Матері, що прославилася в Новий час. У монастирських книгах зафіксовано безліч чудес від неї, що трапилися в XIX ст. Ікона щасливо пережила радянську владу, кілька воєн і була передана у 1999 р. історичним музеєм ім. В. Тарнавського Єлецькому монастирю на тимчасове зберігання.
З 1618 по 1648 рік в житті обітелі настав “польський” період. Монастир і все, що йому належало, відійшов до уніатів, які відновили стіни та купола храму. Тут же у 1646 році була надрукована перша в Чернігова книга — “Перло многоцінне”.
З 1649 року після вигнання поляків монастир знову стає православним. Протягом наступних століть на його території будується трапезна Петропавлівської церкви, з’являється бібліотека, реконструюється Успенський собор. Серед ігуменів монастиря в ці роки були такі видатні особистості, як Дмитро Ростовський, Лазар Баранович, Феодосій Чернігівський.
За радянської влади монастир не функціонував. Обітель закрили у 1921 р. і знову передали церкві тільки у 1992 р. З того часу і по нинішній день — це діючий Свято-Успенський Єлецький жіночий монастир.
