Внаслідок тривалого перебування у складі СРСР міський простір Чернігова сильно радянізувався. Міську архітектуру, що не відповідала радянським ідеалам, перебудовували або знищували. Натомість зводили однотипні житлові й адміністративні будинки із зірками чи серпами на фасаді. За той час архітектура Чернігова настільки радянізувалась, що місцеві досі очищують її від радянських символів. Більше на chernigiv-future.com.ua.
Початок радянізації архітектури Чернігова
Радянізація архітектури – це комплексний процес. Він включає знищення невідповідної архітектури, переінакшення наявної, зведення нової в радянському стилі, а також маркування будинків радянськими символами. Червоними зірками, серпами і молотами, соцреалістичними мозаїками та барельєфами.
Мозаїка на Чернігівському ліцеї №16
Архітектура Чернігова не радянізувалася б, якби не “жовтневий переворот” 1917 року. Тоді до влади в Російській імперії прийшли більшовики – майбутні комуністи. Вони просували атеїзм і класову боротьбу. Тому в Чернігові почали закривати храми та націоналізовували приватну власність.
У 1930-х під час масштабного знищення церков комуністи радянізували католицький костел Святого Олександра. Ця базиліка з нефами і колонами занадто вирізнялась з-поміж іншої архітектури Чернігова. Тим більше це ж релігійна установа. Тому радянці вирішили перебудувати костел. Вони прибрали “буржуазні” елементи і додали на фасад зірку. Це врятувало костел від повного знищення, хоч і перетворило його на гуртожиток для членів Народного комісаріату внутрішніх справ.
Посилення радянізації архітектури Чернігова
Друга світова війна дала новий поштовх радянізації. Оскільки 70% житлових споруд Чернігова зникли внаслідок німецьких авіаударів та пожеж. Постраждали школи, кінотеатр і вокзал. Радянці мали більше простору для радянізації архітектури. До того ж їм треба було продемонструвати, що СРСР швидко відновиться після Другої світової. Тому Чернігів майже відразу почали відбудовувати, щоправда, у радянському дусі.
Після війни постала проблема нестачі житлових будинків у Чернігові. Тому радянська влада розпочала будівництво одноманітних багатоповерхівок. Вони з самого початку радянізувались, адже будувались відповідно до радянської ідеології. Згідно з якою, “радянська людина” не повинна виділятись, вона має бути як усі. Жити в такому ж будинку, як й інші. Тому будинки не мали нічого “зайвого”.
Паралельно з цим радянська влада відновлювала кінотеатр імені Щорса, що постраждав внаслідок авіаударів та пожеж. Він мав велике значення для радянців. Адже кінотеатр у центрі міста – ефективний інструмент пропаганди. Оскільки він був лицем міста, радянці заходились відновлювати його чи не в першу чергу. Щоб кінотеатр демонстрував радянськість міського простору Чернігова.
За два роки після Другої світової війни Чернігівський кінотеатр відновили. Радянці зберегли характерні колони кінотеатру, адже таким будівлям як кінотеатр дозволялось вирізнятись. Вони мали демонструвати велич радянської влади.
Іншою будівлею, яку радянці хотіли відновити якомога швидше, був вокзал. “Ворота міста” відновлювали довше, адже, по-перше, це робилось з нуля. А по-друге, вокзал був великим. У 1950 році вокзал добудували. Його будівля настільки вражала своєю красою, що в середовищі чернігівців зародились легенди. Нібито для будівництва вокзалу використовувались німецькі ескізи, а не радянські. Проте його зводили за проєктом В. Лоскутова та Г. Гранаткіна. Стиль вокзалу обирали за тією ж логікою, що і для кінотеатру. Ці будівлі мали “прославляти” СРСР.
Тоді ж на шпиль Чернігівського вокзалу додали зірку. На фасаді також були зірки і серп з молотом. Інші будівлі Чернігова, особливо навчальні й культурні, також “маркувались” радянськими елементами.
З моменту відновлення незалежності України Чернігів почав декомунізовуватись. Місцева архітектура досі очищається від радянського сліду.