Кінні перевезення є одним з найдавніших способів транспортування на Чернігівщині. Це надійна й перевірена часом технологія. Тому в турбулентні часи люди повертались до кінного транспорту. Через це під час Другої світової війни і в повоєнні роки кінні перевезення знову відігравали важливу роль у житті Чернігівської області. Більше на chernigiv-future.com.ua.
Відхід від кінного транспорту на Чернігівщині
У XIX столітті використання кінного транспорту на Чернігівщині – звична справа. Кінними упряжками володіли заможні люди. Вони їздили на каретах зі свого маєтку до міста і назад. Або використовували кінні екіпажі для заробітку “таксуючи”. І хоч на початку XX століття на Чернігівщині почали з’являтись автомобілі і мотоцикли, кінний транспорт ще залишався популярним. Лише з поширенням трамваїв, автобусів і залізниць в області кінний транспорт став неконкурентоспроможним. Тому з часом кінних перевезень на Чернігівщині ставало все менше.
У 1920-х кінними перевезеннями продовжували користуватись ті, хто ще тримав коней у своєму господарстві. Про це свідчать фотографії тих часів. Наприклад, в альбомі “Трудом і звитягою освячені”, присвяченому с. Рождественське, Коропського району є декілька таких фото.
Проте з початком 1930-х років ситуація змінюється. Почалось розкуркулення і заганяння населення Чернігівської області в колгоспи. Тоді радянці відібрали в людей багато коней, не кажучи вже про іншу худобу і власність. Відібраних коней використовували для роботи на колгоспних полях. СРСР відставав у технологічному плані. Тракторів та іншої сільськогосподарської техніки не вистачало для обробітку полів. Тому коні набули великої цінності в 1930-ті на Чернігівщині.
Повернення до кінного транспорту на Чернігівщині
З початком Другої світової війни коней з Чернігівської області використовували на полі бою, а також для технічних перевезень. Коней запрягали тягати гармати, кінними повозками доставляли продовольство на позиції. Після війни транспортна система Чернігівської області була виведена з ладу. Наступаючи на Схід, німці зруйнували цілісність залізничного і дорожнього сполучення Чернігівщини. До того ж окуповуючи населені пункти Чернігівської області, вони відбирали або знищували приватний транспорт місцевих. Тому населення Чернігівської області шукало альтернативу звичному машинному транспорту.
І нею стало повернення до кінного транспорту. Його активно використовували, поки транспортна система Чернігівщини відновлювалась. Тоді як це був довгий і трудоємний процес. Тому керівництво СРСР менше тиснуло на населення Чернігівської області. Воно вже не відбирало коней, як це було в 1930-х. Тому ті, хто зберіг своїх коней після війни, використовував їх для пересування. Особливо помічними кінні перевезення були взимку.
Коней також використовували соціальні служби, зокрема лікарні. Річ у тім, що під час Другої світової війни багато службових машин було знищено. І тих, що залишились, не вистачало, щоб забезпечити всі сфери життя радянських людей. Тому машини віддавали на пріоритетні напрямки для СРСР, як от відбудова важкої промисловості. Через це в 1960-х роках лікарні Чернігівської області могли використовувати кінній упряжі як “швидку допомогу”.
Фото “швидкої допомоги” у с. Рождественське, початок 1960-х
Звичайно, що використання кінного транспорту з такою метою в 1960-х було не ефективним. Адже його потужність не відповідала вимогам часу. Разом з тим, це було краще, ніж нічого. Таким чином, повернення до активного використання кінного транспорту в середині XX століття допомогло населенню Чернігівської області пройти цей складний період.
У XXI столітті ще можна побачити, як на Чернігівщині використовують кінний транспорт. Проте це поодинокі випадки і часто з господарськими цілями. Наприклад, задля перевезення дров чи сіна.