П’ятниця, 29 Березня, 2024

Історія громадського транспорту Чернігова: як і куди їздили наші предки та скільки за це платили?

Погодьтеся, уявити сьогодні життя міста без громадського транспорту неможливо. Найменші перебої в його роботі негативно відбиваються на всіх сферах життєдіяльності та економіці мегаполісу. Чернігів нехай і не мегаполіс, але й тут в усіх напрямках курсують автобуси, тролейбуси та таксі, пише chernigiv-future.com.ua.

А якихось 100 років тому все було інакше — роль “маршрутки” виконував кінь з візком, керований бородатим мужчиною. І, по суті, це була єдина можливість для 30 тис. жителів міста дістатися більш-менш швидко “від пункту А до пункту В”. Поговоримо про історію розвитку громадського транспорту в Чернігові, як, куди й на чому їздили наші предки та наскільки це було зручно.

Короткий екскурс в історію

Кінь з візком на Русі з незапам’ятних часів вважався універсальним засобом транспортування людей і вантажів, і держава контролювала цю сферу. Так, до початку XVIII ст. у Московії існувала ямська повинність, згідно з якою селяни на добровільно-примусовій основі були зобов’язані доставляти чиновників і пошту в певні пункти призначення.

Пізніше ямщики перетворилися в візників і стали отримувати гроші “за прогони”, тобто за “кілометраж”. Наприклад, у 1770 р. поїздка на однокінній бричці, на відстань 10 верст, обходилася пасажиру в 12 копійок, що трохи більше за сучасних 200 грн.

А для любителів поскаржитися на вартість проїзду в маршрутках, зауважимо, що ціни на громадський транспорт в той час також постійно росли. У середині XIX ст. аналогічна поїздка обійшлася би вам вже у два рази дорожче. Більш того, мандрівники оплачували й накладні витрати, що виникали в дорозі. Ну й окрема тема — тодішня швидкість пересування, комфорт і якість доріг, про що краще й не згадувати.

***

Монополія візників припинилася в 60-70 рр. XIX ст. після появи кінно-залізних доріг, а остаточно їх”скинув з трону”, електричний трамвай, що з’явився через кілька десятиліть.

І хоча бричка з конем ще довго після цього опиралася наступу технічного прогресу, хід історії був невблаганний.

До відома, в СРСР гужовий транспорт офіційно був “скасований” тільки на початку 40-х рр.

Як виглядало візникування в Чернігові?

Самий поширене уявлення про візника — це здоровий бородатий мужик в кожусі та шапці, підперезаний поясом і керуючий ресорною коляскою. Такими їх, як правило, зображали письменники та художники.

Насправді цим промислом міг займатися будь-який представник чоловічої статі, віком від 18 до 60 років, позбавлений фізичних вад, (сліпота, глухота, відсутність рук, ніг).

Як ставали візниками? По-перше, охочий займатися перевезеннями, повинен був засвідчити свою особу в поліції, по-друге, пред’явити для огляду візок, коня та все супутнє знаряддя Якщо все було добре, кандидат у візники реєструвався, платив 1.5 рубля податку та отримував на руки документ, в якому було вказано його адресу, “технічні характеристики” транспортного засобу, а також число коней, екіпажів і найманих працівників, якщо такі у нього були . Після цього в міській управі візнику видавали білий номерний знак, що кріпився до воза ззаду та збоку.

Зовнішній вигляд і правила

Крім цих бюрократичних процедур, до візників пред’являвся ряд етичних вимог. Так, для всіх перевізників гужового транспорту була затверджена уніфікована форма одягу — темно-синій жупан, шапка, влітку — легка, взимку — хутряна, а головним моральним критерієм була тверезість і охайний вигляд. Без дотримання цих умов поліція мала право зняти візок з маршруту.

Візникам також заборонялося палити, грубіянити пасажирам, приставати до них з розмовами та возити п’яних по місту. Якщо клієнт щось забував у візку, цю річ треба було негайно віддати в поліцію. Правоохоронці, до речі, визначали й місця постійної дислокації візників, а також могли зобов’язати їх перевозити хворих, мертвих, поранених або неадекватних пасажирів.

До речі, за багаж і поїздку в нічний час була окрема плата.

“Міжміські” перевезення

Так переміщалися жителі Чернігова по місту 100 років тому. Що ж стосується поїздок за місто, то тут все було складніше.

Як то кажуть, до хорошого швидко звикаєш, ось і ми звикли, що дістатися до Києва — справа кількох годин. До того що нашим прабабам і прадідам для цього було потрібно кілька днів. 

Щоб найняти візника для такої поїздки потрібні були чималі кошти й більшість містян добиралася до столиці пішки, в кращому випадку верхом.

Так було довгий час, а змінилася ситуація на краще після появи річкового транспорту. І до 50-х рр. XX ст. він був основною ланкою сполучення між Черніговом і іншими містами. Так, щоб дістатися до Києва по Десні було потрібно 13-15 годин, а назад, проти течії, ще довше. Втім, в той час життя було неспішним, ціни для пасажирів невисокими, а сама подорож порівняно комфортною, так що всі були задоволені.

Епоха автомобілів

Кінець XIX ст. приніс ще більше зручностей в життя городян, зокрема, з’явилося залізничне сполучення між Києвом і Черніговом. Скільки добиралися до столиці? З урахуванням середньої швидкості поїзда — 30 км / год, дорога займала 7-8 годин. Однак квитки коштували дорожче, ніж на пароплав, тому більшість як і раніше воліла подорожувати по воді.

Так тривало доти, доки автомобілі не стали основним засобом пересування, а через Десну не побудували міст. Перший автобус на вулицях Чернігова з’явився у 1934 р. і ходив по маршруту “Вокзал — Стадіон”. Через рік пустили ще один -—”Красна площа — Ремзавод”.

Велика Вітчизняна війна істотно загальмувала економічний розвиток регіону. Тому тільки на початку 60-х  в системі громадського транспорту Чернігова відбулися знакові зміни — в місті з’явилися перші тролейбуси. 

У 1964 р/ на свої маршрути виїхали перші “рогачі”, в кількості 22 штук. Пізніше тролейбусний парк розрісся. У 80-ті тролейбуси стали найпопулярнішим громадським транспортом в місті, а їх кількість досягла 180 одиниць.

Що нас чекає в найближчому майбутньому?

Сьогоднішня транспортна система в Чернігові далека від досконалості, є багато проблем, які потрібно вирішувати. При цьому не можна сказати, що влада нічого не робить. Так, на маршрути виходять нові, сучасні транспортні засоби, вводяться електронні квитки, упорядковуються зупинки, до того ж в мерії обіцяють в найближчому майбутньому забезпечити весь громадський транспорт GPS навігацією, що дозволить через смартфони відстежувати потрібні автобуси й тролейбуси.

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.