Транспортна система сучасного Чернігова забезпечує містянам великий вибір міського транспорту. У XXI столітті чернігівець може пересуватись містом на велосипеді, автобусом, маршруткою або на власному автомобілі. Проте сто років тому транспортна система Чернігова мала зовсім інший вигляд. Більше на chernigiv-future.com.ua.
Особистий транспорт чернігівців на початку ХХ століття
Напевно, перше, що спадає на думку, коли йдеться про особистий транспорт, це велосипед. Сьогодні в Чернігові багато велосипедистів. Проте на початку XX століття велосипеди ще не набули широкого вжитку в місті. Цей вид транспорту тоді лише “приживався” в українських землях, що входили до складу Російської імперії. Тоді як на західноукраїнських землях, що входили до складу Австрійської імперії, велосипеди вже були трендом з кінця ХІХ століття.
У перші десятиліття XX століття велосипеди були поставлені на серійне виробництво і на Лівобережжі. Тоді вони з’явились і в Чернігові. Однак, мав пройти час, поки вони стануть загальнопоширеним особистим транспортом чернігівців.
Звичним особистим транспортом в Чернігові на початку ХХ століття залишались кінні повозки. Вони виконували таку ж роль, як сьогодні машини. І далеко не кожен чернігівець міг володіти возом та кіньми. Це був привілей заможних. Серед таких чернігівців були поширені невеликі карети, здебільшого двокінні та однокінні екіпажі.
Приїхавши в місто, вони могли “припаркувати” свої карети. Тоді в Чернігові було шість місць, де це можна зробити. Ба більше, дві зі стоянок розташовувались у центрі міста (на сучасній Красній площі та проспекті Миру). Людині XXI століття може здатись, що цього мало. Проте на початку ХХ століття шістьох стоянок у місті було достатньо. Адже особистий транспорт був у небагатьох.
На початку XX століття в Чернігові з’являються автомобілі. До 1910 року чернігівці купували автомобілі за містом. Однак, у 1910 році в Чернігові відкривається перший автосалон, що спростило процес купівлі авто. У згаданому автосалоні продавались здебільшого німецькі автомобілі та мотоцикли. Пізніше почали завозити і французький товар.
Автомобілі, так само як і кінні повозки, були дорогим задоволенням. Згідно з розповіддю Максима Блакитного, чернігівського історика, ціна перших автомобілів коливалась від 1500 до 6000 рублів. Тоді як середньостатистичний чернігівець заробляв до тисячі рублів у рік. Тому напередодні Першої світової війни у Чернігівській губернії налічувалось небагато авто. Було лише дев’яносто п’ять автомобілів та сорок один мотоцикл.
Громадський міський транспорт у Чернігові на початку XX століття
Оскільки на початку XX століття багато чернігівців не мали особистого транспорту, вони користувались послугами громадського. Основним громадським транспортом у Чернігові тоді були кінні повозки. Власники використовували їх не тільки для власних потреб, а й для заробітку. Вони могли “таксувати” самі або наймати візника для цього.
Візником міг стати винятково чоловік. Він мав бути старше сімнадцяти років, фізично здоровим і досвідченим в управлінні кіньми. Одягати на роботу темно-синій одяг, а також мати при собі два “ярлики”. Ярликом тоді називали документи, видані певною державною установою, наприклад Міською думою. Один ярлик засвідчував, що коні, упряж і екіпаж перебувають у належному стані і придатні до вжитку. Інший документ про те, що візник відповідає вище перерахованим вимогам. Без цих ярликів візник не міг виїхати в місто на роботу. Це вважалося б порушенням закону.
Візники їздили переважно вдень. В однокінних екіпажах перевозили не більше двох пасажирів, у двокінних – не більше чотирьох. Їм заборонялось перевозити пасажирів, які були на підпитку. Натомість візники мали перевозити хворих і поранених на вимогу місцевої поліції. Це було цілком справедливо, адже на початку XX століття не існувало іншого громадського транспорту, який би міг це зробити. Автобуси з’явились в Чернігові ближче до 1930 року.
З того часу транспортна система Чернігова зазнала ряду змін. Саме тому варто іноді “оглядатись назад” і згадувати, як чернігівці раніше пересувались містом.