Будівля залізничного вокзалу є однією з видатних пам’яток Чернігова. Вона має цікаву історію, так само як і власне чернігівська залізниця. Сьогодні залізниця є чимось звичним. Чернігівці користуються нею у подорожах. Залізницею транспортуються різні товари з Чернігова і до нього. Проте чернігівська залізниця пройшла тривалий шлях, щоб стати такою, як ми її знаємо. Більше на chernigiv-future.com.ua.
Поява залізниці в Чернігові
Хоч технологія залізниці почала розвиватись ще в XVII столітті, розбудова залізниць – характерна риса XIX століття. Саме тоді європейські країни почали впроваджувати цю інновацію. До українських земель вона дійшла із затримкою через віддаленість. Перші залізничні колії в Україні з’явились у 1843 році в Інкермані. Вони простягались на кілометр, працювали за рахунок коней. Ними перевозили лише каміння. Тоді як першою залізницею в Україні, що здійснювала людські перевезення, була залізниця Львів-Перемишль 1861 року.
Чернігівцям довелось почекати, поки в місті з’явиться залізниця. Адже Чернігів входив до Російської імперії, де індустріалізація протікала повільніше, чим в Австрійській імперії. Тому розбудова залізничної системи в Чернігівщині почалась лише наприкінці XIX століття. Початком цього став Ніжинський вокзал, побудований у 1889 році. Тоді з’єднання Ніжина з іншими частинами імперії було пріоритетніше, ніж з’єднання Чернігова. Ніжин був важливою економічною точкою. Проте з часом Ніжинського вокзалу стало мало. Російська імперія потребувала нових залізничних ліній. Тоді влада звернула увагу на Чернігів.
У 1893 році розпочалось будівництво залізничної дороги в Чернігові. Це була вузькоколійка, яка з’єднувала Чернігів і Крути як частину Києво-Воронезької залізної дороги. Оскільки цю залізницю будували на лівому березі Десни, вона не доходила до самого Чернігова. Рейки закінчувались за кілька кілометрів від міста. Тому пасажирам доводилось користуватись додатковими транспортними послугами, щоб дістатись Чернігова або з Чернігова до залізниці. Це було не дуже зручно, ще й дорого. Через це деякі чернігівці надавали перевагу Гомельській залізниці.
Розбудова Чернігівської залізниці більшовиками
Наступні двадцять років чернігівська залізниця не вдосконалювалась. Лише у травні 1912 року почались процеси, спрямовані на її розширення. Акціонери московсько-києво-воронезької залізниці хотіли поєднати Київ і Чернігів залізницею. Паралельно з цим, наступного року розпочалось вивчення місцевості для проєктування залізної дороги Прилуки-Ніжин-Чернігів-Гомель. Однак ні перший, ні другий задум тоді не були реалізовані. Почалась Перша світова війна і залізниця стала “не на часі”.
Розбудовою чернігівської залізниці зайнялися більшовики. Це було передбачено їхньою ідеологією, згідно з якою вони мали індустріалізовувати міста, щоб робітничий клас жив краще. Тому в 1925 році більшовики вирішили добудувати лінію Ніжин-Чернігів, почату ще до Першої світової війни. Цього разу залізниця могла розташовуватись безпосередньо в Чернігові, оскільки напередодні було зведено міст через Десну. Разом з тим, залізниця вже не була вузькоколійною. 22 листопада 1925 року будівництво завершилось. Того дня ж по залізниці Ніжин-Чернігів відправився перший рейс.
Повідомлення про будівництво залізниці Ніжин-Чернігів у Селянській газеті від 9 липня 1925 року
Більшовики продовжували розбудову чернігівської залізниці. У 1928 році завершили прокладання залізниці Чернігів-Гомель, а в 1930 році – Чернігів-Овруч. Оскільки Чернігів став важливим стратегічним центром у СРСР, там розпочали будувати вокзал. Однак, це ще не той Чернігівський вокзал, який ми знаємо. Адже старий вокзал зруйнували німці під час Другої світової війни.
З 1930-х почався складний період для чернігівської залізниці. У 1932-1933 роки до вокзалу часто приходили голодні селяни, що шукали порятунку. Одним вдавалось виїхати, іншим щастило менше. Тому звичним явищем для робітників чернігівської залізниці тоді були тіла на станціях. За десять років почалась Друга світова війна. 22 червня 1941 року німці напали на СРСР. Проходячи українськими землями, вони знищували будь-які засоби комунікації та стратегічну інфраструктуру. Тому під удар попали радіостанції і залізниці. Наприкінці вересня 1941 року нацисти повністю окупували Чернігівську область. Вони зруйнували будівлю Чернігівського вокзалу і частину залізничних з’єднань. Пізніше це стало проблемою і для них.
Фото зруйнованого німцями Чернігівського вокзалу
Чернігівська залізниця під час німецької окупації
Окупаційному режиму в Чернігові знадобились залізниці для постачання. Тому вони розпочинають їх відновлення. Пишучи про це у місцевих газетах, вони звинувачували комуністів у знищенні вокзалу. У випуску “Українського Полісся” від 14 грудня 1941 року повідомлялось, що “тікаючи з Чернігова більшовики зруйнували вщент чудову станцію”. Для відновлення чернігівської залізниці німці використовували силу місцевих. Вони залучали їх примусово, тому населення противилось й іноді ігнорувало заклики німців.
До вигнання німців з Чернігова, місцеві партизани постійно працювали над тим, щоб знешкодити залізницю. У 1943 році вони здійснили ряд диверсій на лініях Ніжин-Чернігів і Чернігів-Гомель. Того ж року Чернігівщина була звільнена від німецьких окупантів. Повернулись радянські. Вони майже відразу почали відновлювати залізницю у зв’язку з її стратегічним значенням для війни. Задля цього СРСР використовував німецьких полонених, а також місцеве населення. Оскільки від залізниці залежало освітлення та опалення міста, радянці старались відновити найбільш важливі лінії у найкоротші терміни.
Тягар відновлення чернігівської залізниці упав на плечі місцевих жінок. Їх, як повноцінних “трудових елементів”, залучали до роботи. Вони виконували не тільки фізичну роботу. Їх також брали на керівні посади. До прикладу, після Другої світової війни 4 з 5 начальників Чернігівського вокзалу були жінками. Це чудово, що українські жінки мали таку кар’єру. Однак, цьому сприяла не рівноправність і відсутність сексизму у СРСР. Натомість комуністична ідеологія і нестача чоловіків після війни.
Фото жінок, що беруть участь у повоєнному відновленні Чернігова
Чернігівська залізниця після Другої світової війни
У 1950 році відновили будівлю Чернігівського вокзалу. Для цього використовували проєкт В. Лоскутова та Г. Гранаткіна. Його краса вражала. Чернігівцям не вірилось, що у “країні рад” можуть побудувати таку розкішну будівлю. Тому ширилась легенда, що Чернігівський вокзал побудовано не за радянськими, а за німецькими ескізами. Нібито радянські архітектори не могли запропонувати такий прекрасний проєкт.
На перший погляд, справді, комуністи постійно закликали до простоти. Навіщо ж їм будувати вокзал, що настільки вирізняється серед інших будівель? Однак, з-поміж принципів радянської архітектури був наступний. Будівлі адміністративного значення повинні височіти над людиною. Коли люди стоять поруч з ними, вони мають відчувати наскільки вони малі, незначні. З такої точки зору, Чернігівський вокзал – яскравий приклад радянського архітектурного мистецтва. У 1951 році його відкрили і почали експлуатувати.
Фото новозбудованого вокзалу Чернігова
У 1986 році чернігівська залізниця відіграла надзвичайно важливу роль. 26 квітня того ж року трапилась аварія на Чорнобильській атомній енергостанції. І через чернігівську залізницю до Чорнобиля і Прип’яті постачали життєво важливі ресурси.
З моменту створення Чернігівський вокзал постійно змінювався. Сьогодні він значно удосконалений у технічному і естетичному плані. Фасад вокзалу очищений від радянських символів. І, попри всі перешкоди, чернігівська залізниця продовжує працювати.