Ці величні руїни, для туристів, що подорожуть по Десні, з’являються ніби з нізвідки та виглядають трохи недоречно серед польових квітів і трав на лівому березі річки. Сьогодні у 30-ти метрової будівлі колишньої дзвіниці Максаківського монастиря немає даху, залишки оборонних стін надійно сховані у густій порослі чагарника, і тільки у глибині подвір’я ще вгадується будинок ігумена, пише chernigiv-future.com.ua.
На жаль, зараз це місце прогулянок для роззяв, що випадково заглянули сюди та “чорних” археологів, які шукають скарби, кажуть тут Богдан Хмельницький втратив свою булаву, а ченці сховали скарби.
Адже всього якихось 300 років тому це був найбільший культурний центр лівобережної України та стратегічно важлива фортеця. Розповідаємо ким і коли був заснований Максаківський монастир і чому він сьогодні в такому стані.
Хто заснував монастир?
Археологи стверджують, що Максаківський монастир з’явився не на порожньому місці, мовляв, задовго до його заснування тут було велике городище слов’ян. Саме ж святилище виникло на лівому березі Десни, приблизно у 1659-1660 рр.
І судячи з продуманого розташування на високому пагорбі, монастир будували з прямим розрахунком уникнути руйнування від потужних паводків. Одночасно Десна мала захищати його від ворогів, оскільки бажаючих пограбувати заможних ченців в ті неспокійні часи було більш ніж достатньо.
Історичний факт: офіційне право на проживання ченців в цьому місці було отримано за клопотанням відомого політичного і державного діяча Речі Посполитої, воєводи брацлавського і київського Адама Киселя. З того часу він вважається офіційним засновником обителі.
Крім того, річка давала заповзятливим мешканцям монастиря ще й можливість зарабити.Так, розумні монахи користувалися відсутністю мостів на Десні та переправляли за плату всіх охочих потрапити на інший берег. Втім, заробляли вони не тільки перевезеннями, а й обробкою земель, переписуванням книг, а також отримували великі пожертвування від козацької старшини.
Чим відомий Максаківський монастир
В ті часи монастирі часто ставали місцем, де від гніву влади ховалися відомі люди — політики, що потрапили в немилість і воєначальники. Так, в Максаківському монастирі доживав свої останні роки козацький сотник Гнат Сахновський, що зрадив свого часу гетьмана Івана Мазепу та отримав за це від Петра I землі з селами. Жив за міцними монастирськими стінами й втікач з Константинополя патріарх Серафим, а також митрополит Димитрій Ростовський.
Як склалася подальша доля Максаківського монастиря?
У кінці 70-х рр. XVIII ст. за наказом Катерини II він був офіційно закритий і перетворений в лікарню для душевнохворих.
У 1820 р. тут трапилась велика пожежа, після чого будівля була перебудована та набула рис класицизму замість застарілого бароко. Крім того, після цієї події монастир змінив свій статус і з 1826 року став жіночим Максаківсько Свято-Троїцьким монастирем.
При більшовиках у 20-х рр. обитель закрили та протягом декількох наступних десятиліть, з 30-х по 50-і рр. розібрали на будматеріали.
Після здобуття Україною незалежності, починаючи з 2010 р, робилося кілька спроб відродження Максаківського монастиря, але, на жаль, жодна з них не досягла мети.
