П’ятниця, 1 Липня, 2022

Святі чудотворні ікони Чернігівщини

Чудотворні ікони – це малярські роботи в основному на богородичну тематику, з якими церква пов’язує містичні, надприродні дії, наприклад, припинення воєн і епідемій, зцілення людей від хвороб, біснуватості тощо. Чудо відбувається безпосередньо під час самої молитви або після неї. Чудотворні ікони є у всіх християн: православних, католиків, греко-католиків.

В Україні, повідомляє сайт chernigiv-future, є понад 50 чудотворних ікон всенаціонального і місцевого значення. Впродовж всієї історії української державності деякі чудотворні ікони були вивезені за кордон і тепер відомі під іншими назвами. Наприклад, наша Вишгородська ікона Богоматері тепер називається Володимирською. Белзьку ікону привласнили собі поляки і перейменували в Ченстоховську, Жировицька ікона відправилася до Італії, а Маріє-Повчська – до Австрії. 

Чому на більшості чудотворних ікон в Україні зображена Мати Божа? Наші предки вважали Небесну Царицю другою після Бога, заступницею і помічницею у всяких бідах. Вірили, що серце Богоматері таке багате на любов, що вона готова допомогти і простити навіть мучителів Ісуса. Що вже казати про звичайних людей, хто дійсно щиро кається в своїх гріхах?

У всьому православному світі є близько 350 чудотворних ікон Богородиці. Наша сьогоднішня розповідь про чудотворні ікони Чернігівщини.

Любецька ікона Божої Матері

Почнемо з ікони Любецької Богоматері. З цим святим образом пов’язана одна дуже цікава легенда. Жив якось у Любечі один ремісник. Життя його було не краще, і не гірше, ніж у інших – мав жінку і двох дочок. Якось відправився ремісник по своїх справах, а дівчата залишилися вдома.

Мати вийшла з хати, а діти гралися удвох всередині. Гралися вони і якось надумали залізти в димар. Мати прийшла додому і затопила піч. Діти задихнулися в димарі. Коли мати зрозуміла, що сама стратила свої дітей, тут же наклала на себе руки. 

Чоловік приїхав додому і побачив, що всі його рідні мертві. Згорьований чоловік і батько пішов до церкви, впав на коліна перед іконою Богородиці і почав молитися, вмиваючись сльозами. «Мати Божа, змилуйся наді мною» – казав він. І тут почув голос: «Поспішай додому». Підійшов до хати, а назустріч йому вже вибігли жінка і діточки.

Є ще один варіант цієї історії. Чоловік, прийшовши додому, сам вбив жінку. А потім сів у човен і поплив по Дніпру. У човні заснув. Уві сні побачив Богородицю, яка сказала, що сім’я жива-здорова. 

День Любецької Богоматері святкують 19 травня.

Домницька чудотворна ікона

Домницька ікона Богоматері зберігається в селищі Березна Чернігівського району. В 1771 році тут була епідемія чуми. Ікону з хресним ходом пронесли навколо поселення – хвороба відступила. Відтоді щороку, 8 вересня місцеві збираються в хресний хід, ідуть до церкви прославляти Богородицю.

Іллінсько-Чернігівська ікона

Іллінсько-Чернігівська ікона відома як захисниця проти завойовників та окупантів. Цей образ Всецариці був написаний 1658 року ченцем Генадієм. Ікона знаходилася в Троїцькому монастирі на Болдиній горі поблизу міста. Через 4 роки після написання ікона почала плакати. Це бачили майже всі мешканці міста. 

Чудо стало провісником майбутнього лихоліття. Невдовзі татари напали на Чернігів. Саме місто взяти не змогли, але вщент зруйнували ближні поселення.

Ченці помолилися Богородиці, а згодом сховалися в Антонієвій печері. Вночі нападники розграбували монастир, але ікону чомусь не забрали. Немовби якась сила вберегла святиню від наруги. Ординці не ввійшли і до печери: за переказами, їх злякало якесь видіння.

Від Іллінської ікони зцілялися сліпі, розбиті паралічем, біснуваті. З ікони були зроблені копії, які розійшлися по багатьом іншим церквам та монастирям. Одна з копій теж вважається чудотворною. Зберігається вона в Троїце-Сергієвій Лаврі.

У 1962 році Троїцько-Іллінський монастир закрили. Ікону взяла до себе на зберігання одна з монахинь. З 1992 року ікона знаходиться в Єлецькому монастирі.

Святиня з Ріпок

Ріпкинська ікона – це копія давньої Володимирської ікони Богоматері. Тривалий час святий образ зберігався спочатку в Борисоглібському, а потім у Спасо-Преображенському соборі.

Згідно з указом святого Синоду, ікону було перенесено з селища Ріпки в 1740 році. Цікаво, що місцевого жителя Якова Зубка, що активно розповідав про чудотворні властивості ікони, цим указом помістили в монастир.

З іконою пов’язано багато чудес. Одна з прихожанок, Верещакіна, вкрала ікону і відразу осліпла. На другий день вона повернула ікону. Але зір до неї так і не повернувся.

Була і прямо протилежна історія. Вакуловський, священник Ріпкинської церкви, втратив зір. Панотець помолився в своїй скорботі Божій Матері – і прозрів.

Редьківська і Мохнатинська ікони

Одна з найбільш відомих на Чернігівщині ікон походила з селища Редьківка, яке після аварії на ЧАЕС опинилося у зоні радіоактивного забруднення. Це старовинне польське село було засноване шляхтичем Розсудовським. У другій половині 17 століття поселення було передане у власність полковому писарю Полуботку, батьку майбутнього Наказного Гетьмана Лівобережної України. В 1680 році новий власник заснував у селі рудню. Село змінило свою назву на Рудню Радьківську або просто Рудню. Коли підприємство закрилося, назва змінилася знов. Спочатку село називали Радьківкою, а потім – Редьківкою. 

Перші згадки про чудодійні властивості образу датовані 1687 роком. Через 2 роки до Рудні завітав Данило Туптало, церковний діяч, богослов і письменник. Данило Туптало також відомий як святитель Димитрій Ростовський.

До Рудні направляли щедрі пожертви мешканці Чернігова, Києва та інших міст України. Це опосередковано свідчить про те, що ікона дійсно мала чудодійні властивості.

В 1690 році ікона була перенесена спочатку в Києво-Печерську лавру, а потім у Вознесенський монастир. Цікаво, що після перенесення ченці почали скаржитися, що ікона багато у чому втратила свої надприродні здібності.

Цілюща сила святого образу перейшла до іншої ікони Богоматері, в село Мохнатий неподалік від Чернігова. Уклонитися цій іконі приїжджали представники знаних козацько-старшинських родин Полуботків, Тарновських, Лизогубів та ін. Особливу увагу церкві в Мохнатому приділяв гетьман Іван Мазепа. Саме за його гроші збудували весь іконостас.

На превеликий жаль, ні ікона з Рудні, ні з Мохнатина до наших днів не збереглися.

В непростий час війни і лихоліття всім нам потрібна Божа поміч і заступництво. Якщо у вас є така можливість, помоліться одній з чудотворних ікон з вірою, що на нашій святій землі знову запанує мир і спокій.

Latest Posts