Субота, 4 Грудня, 2021

Братські могили у центрі Чернігова — залишити чи перенести ?

Остаточне рішення про перенесення двох братських могил з центру міста ще не прийнято, проте міська комісія з питань збереження та охорони історико-культурного середовища прийняла рішення рекомендувати депутатам міськради перепоховати покійних в іншому місці, а заодно й прибрати пам’ятник партизанам, що знаходиться на Валу, пише chernigiv-future.com.ua.

Про це повідомила пресслужба мерії.

Що думають про це історики та городяни

Потрібно сказати, що думки жителів Чернігова з цього приводу розділилися, одні за те, щоб дати мертвим спокій, інші, кажуть, що після перепоховання Попудренка та Капранова на міському кладовищі “Яцево”, потрібно перенести й ці могили. Мовляв, мертві повинні лежати з мертвими.

Цю думку, до речі, поділяє й директор Чернігівського обласного історичного музею Сергій Лаєвський. Зокрема, він вважає, що ідеальний варіант для перепоховання воїнів, загиблих у 1943 р. при звільненні Чернігова, —  це кладовище на Старобілоуській, де вже є такі могили й під них відведено територію.

Крім того, директор Історичного музею, впевнений, що перетворювати місто живих в місто мертвих щонайменше неетично. За словами Лаевського, у Чернігова давня історія й, по суті, він і так “стоїть на кладовищах”.

Так склалося, каже вчений, що хоч і ховали мертвих наші предки за межами житлової зони, традицій переносити кладовища не було, як не було й знаків, що вказували на них. Відповідно місто розширювався, а люди селилися там, де було зручно. Однак зараз поняття змінилися й ми ховаємо людей в спеціально відведених місцях. Тому буде розумним перенести останки на загальне кладовище.

Всі біди від комуністів?

Сергій Лаєвський впевнений, що так, в крайньому разі, якщо це стосується традиції —  ховати загиблих в парках і історичних центрах міст. Вчений стверджує, що такі порядки з’явилися з моменту приходу до влади більшовиків.

Навіщо це було потрібно? На думку історика, це був певний сигнал суспільству, що саме тут тепер головна святиня й що так буде завжди.

Але, на щастя, часи змінилися, констатує Лаєвський. Ми повертаємося до нормальної моралі й тому логічно дати мертвим спокій у визначеному божими та людськими законами місці.

При цьому історик застерігає від плутанини з останками загиблих під час Великої Вітчизняної війни та під час Громадянської війни, й 1919 р. Лаєвський вважає, що це дві абсолютно різні історії й важливо зрозуміти, що писати на могильному камені, адже той напис, що сьогодні в сквері Попудренка явно за межами здорового глузду.

Думка вченого зрозуміла, оскільки напис буквально говорить, що тут лежать герої, які віддали життя за незалежність нашої Батьківщини. З ходу виникає питання, якої?

Втім, до самого перепоховання ще далеко, якщо воно взагалі відбудеться, адже рішення комісії  має рекомендаційний характер. Могили знаходяться під охороною держави й потрібно пройти цілий ряд процедур, щоб отримати на це дозвіл.

До того ж є маса питань технічного характеру, наприклад, невідомо скільки точно людей поховано. І якщо підходити до питання гуманно, то необхідно ексгумувати останки. А потім, якщо все вийде, поховати кожного воїна в окремій могилі.

Latest Posts