Сьогодні історичний центр Чернігова, розташований в місці злиття Десни та Стрижня — це міський парк, улюблене місце відпочинку чернігівців та гостей міста. Місцеві жителі називають це місце “Вал” через високий насип над берегом річки. Цей насип все, що залишилося від Чернігівського дитинця — давньослов’янської фортеці, яку багаторазово знищували вороги та вона відроджувалася знову. Поговоримо про те, з чого починався дитинець і чому від нього так мало залишилося, пише chernigiv-future.com.ua.
Стародавня фортеця
Дитинець або “днешній град” (той, що знаходиться в центрі), так називалася внутрішня, найбільш укріплена частина міст у Київській Русі. По суті, дитинець — це фортеця в фортеці, адміністративний центр, де знаходився князь, розташовувався військовий гарнізон, а також проживали бояри та верхівка церковної влади. Відповідно, всі інші жителі селилися в зовнішньому місті.
Чернігівський дитинець розташований на високому березі Десни. Цей виступ обмежений по обидва боки рікою та її протокою Стрижнем і займає панівне становище в навколишньому ландшафті. Таке розташування дозволяло контролювати прилеглу територію та було зручним для поселення людей в ті неспокійні часи.
Цікавий факт: місце, де сьогодні розташований Вал, згадується в документах початку н.е. Підтверджують це й римські монети, знайдені при розкопках.
Останні археологічні знахідки доводять, що Чернігів — одне з найдавніших та значущих міст на території Східної Європи. Укріплене поселення тут стояло вже у VII ст. і з’явилося воно не на порожньому місці, а на основі ще старішого городища.
До відома, в договорі князя Олега з Візантією Чернігів вказано другим за значенням містом Русі після Києва.
Що стосується розкопок на місці чернігівського дитинця, то вони почалися понад 100 років тому. За цей час археологи перекопали майже 10 кв. км території. У результаті були виявлені залишки декількох церков, терема, 2-х головних воріт, вивчені десятки житлових будинків, майстерень, господарських будівель і зібрана величезна колекція експонатів.
Як виглядав дитинець і Чернігів у IX-X століття?
На рубежі IX-X ст. чернігівський дитинець займав близько 11 га. Його оточував високий земляний вал, глибокий рів і дерев’яна стіна. У фортеці було троє воріт: Погорілі, Водні та Київські. Усередині дитинця перебував княжий двір, садиби знаті, храми. Уже в той час центр Чернігова був більше кам’яним, ніж дерев’яним. Про це свідчать залишки князівського та єпископського дворів, де основна частина будівель зроблена виключно з цього матеріалу.
На півночі й заході дитинець межував з Окольним градом — головною торгово-ремісничою частиною Чернігова, що була огороджена високою стіною. З боку річки в дитинець “упирався” чернігівський поділ, де знаходилася дерев’яна пристань і вал з дерев’яною стіною.
Новий зліт Чернігова
У 1024р. відбулася подія, що висунула Чернігів на лідируючі позиції серед давньоруських міст. Йдеться про битву під Листвином, де війська місцевого князя Мстислава розгромили армію київського князя Ярослава. Після цього брати поділили землі по Дніпру, а Чернігів став центром великого князівства.
Саме тоді Мстислав заклав Спаський собор і перебудував княжий двір. Ще пізніше, навколо Борисоглібського собору був сформований єпископський двір.
Якщо ж говорити про північно-східну частину мису, де розташовувався дитинець, то вона довго була за межами укріплень і стала частиною внутрішньої фортеці в другій половині XII ст., після перенесення княжого двору на берег Стрижня. Тоді ж сформувався й новий архітектурний ансамбль центру міста. Так, у 1174-1186 рр. почалося будівництво Михайлівської і Благовіщенської церков, княжий двір прикрасили кам’яні ворота, а всередині з’явилися медуша та млинарня.
На жаль, у 1239 р. Чернігів піддався тотальному руйнуванню. Війська онука Чингісхана хана Менгу, який згодом став великим каганом Монгольської імперії, після тижневої облоги взяли Чернігів і практично його знищили. Для фортеці та міста на тривалий час настав період занепаду. Він тривав до XIV ст., коли литовський князь Вітовт відновив і зміцнив дитинець.
Час воєн і походів
Зручне стратегічне положення міста та регіону в цілому в найближчі кілька століть неодноразово ставало причиною експансії сусідніх держав. За цей час Чернігів брали в облогу литовці, росіяни, поляки, він піддавався спустошливим набігам кримських татар. І, як правило, все загарбники, окупувавши місто, починали зміцнювати його центральну частину й зовнішні стіни.
Так, завдяки новим “господарям” у Чернігова з’явилися надійні фортифікаційні споруди, стіни з бойовими баштами, підземні ходи та підйомні мости.
Середина XVII ст. по визначенню вважається початком Визвольної війни й періодом національного самоусвідомлення. У 1648 р. козаки вигнали з міста польську адміністрацію й гарнізон і більше до Чернігова їх не пускали.
Після відступу поляків місто стало центром полку та пережило справжній будівельний бум. У найближчі кілька десятиліть територію дитинця щільно забудували житловими та адміністративними будівлями, новими церквами. Був тут і свій базар, і навіть кладовище.
Спочатку XVIII в. поруч з Борисоглебським собором поставили кам’яну монастирську трапезну, а над нею звели вежу з дзвіницею та церквою Іоанна Богослова. Так з’явився чернігівський Колегіум, який у 1786 р. був перетворений й духовну семінарію. Споруда цікава як своїм архітектурним рішенням, декором фасаду, так і суспільною вагомістю. Це був перший учбовий середній навчальний заклад на Лівобережжі та альма-матер багатьох відомих людей того часу.
Епілог
Час минав, кордони Російської імперії до кінця XVIII початку XIX ст. істотно розширилися, а торговельні шляхи змістилися, і Чернігів став провінційною глибинкою.
Необхідність у фортеці відпала й у 1799 р. вона була розібрана, гарнізон розформований, зброя вивезена. Як пам’ять про буремні часи в Цитаделі нам залишилися гармати, які по цей день стережуть стародавнє місто, нагадуючи про лихі часи, великі звершення та славні сторінки історії Чернігова.
