В 65 км від Чернігова, на однойменній річці знаходиться невеличке містечко – Мена. До 2020 року Мена була адміністративним центром Менського району. Згідно сучасного адміністративно-територіального поділу Мена входить до Корюківського району. Більш детально про історію міста читайте в нашому матеріалі на сайті chernigiv-future.
Перші поселення
Перші поселення на території Мени з’явилися ще в епоху бронзи, тобто біля 2 тисяч років до нової ери. Більш пізні поселення відносяться до юхновської культури (VI-III століття до нашої ери), ранньослов’янського періоду і часів Київської Русі (X-XIII століття).
В письмових джерелах місто перший раз згадується в 1066 році. Мену спочатку завоював Святослав, а потім Всеволод Ярославич.
В 1408 році містечко входило до складу Великого князівства Литовського, а починаючи з 1618 року підпорядковується Польщі.
У XVIII столітті місто укріпили земляним валом з дубовою стіною. Укріплення отримало дві башти і троє воріт і з’єднувалося з річкою Меною 7 виходами.
Історія Мени з 1666 по 1917 рік
В складі козацької України Мена була центром сотні спочатку Ніжинського, а потім і Чернігівського полку. Як і міста тодішньої Європи, Мена сповна користувалася Магдебурзьким правом. Тут розвивалися гончарна, шевська, ковальська справи.
З 1782 року Мена входила до складу Сосницького повіту, а в 1797 році вже мала більш вагоме значення – стала волосним центром Малоросійської губернії. З 1802 року – центром волості в Чернігівській губернії.
В XVIII столітті в містечку ще діяла стара козацька школа. Після анулювання полкового поділу України цю школу закрили, а замість неї відкрили церковно-приходську.
З 1689 по 1839 рік в Мені було побудовано 5 різних церков. Ні одна з них не збереглася до наших часів.
В середині XIX століття Мена вважалася доволі великим містом – тут проживали 34 860 людей і було біля 3000 дворів.
В 1896 році в Мені було своє маслобійне підприємство, земська лікарня, аптека, школа, три православні церкви, єврейські молитовна будівля і синагога. В самій Мені і в повіті селяни вирощували на продаж тютюн.
Встановлення радянської влади в місті
В грудні 1917 року в Мену прийшли більшовики. Потім місто декілька разів переходило з рук в руки – тут була влада Центральної Ради і Директорії. Починаючи с 1923 року місто стало центром Конотопського округу. А з 1932 року – районним центром Чернігівської області.
Окупація німецькими військами і звільнення
8 вересня 1941 року в Мену увійшли гітлерівці. Майже відразу загарбники організували тюрму в приміщенні бувшого готелю. З листопада 1941 по 13 вересня 1943 року через цю тюрму пройшло більше ніж 600 чоловік. Німці кидали до тюрми в основному три категорії людей: євреїв, осіб, підозрюваних у співпраці з радянської владою, та людей, які пішли на побутові злочини.
Вже 15 вересня 1941 року фашисти розстріляли 31 людину. В листопаді масштаб звірств було збільшено: в Мені, Борзні, Городні і Коропі було розстріляно декілька сотень осіб єврейської національності. Тільки в Мені 20 грудня нацисти вбили 56 євреїв.
Рух опору і звільнення міста
Жителі міста брали активну участь в партизанському русі. Історія запам’ятала такі прізвища, як С. Сидорець, Я. Мартиненко, Н. Кузуб, Е. Чуянов. В Менському районі проти гітлерівців діяли два партизанських загони: імені Богдана Хмельницького і імені І. Богуна. 18 жовтня 1941 року партизани підірвали міст біля Мени.
Радянські війська звільнили Мену 18 вересня 1943 року. 16 Гвардійська кавалерійська дивізія, яка брала участь у штурмі міста, згодом була перейменована в Чернігівську.
Післявоєнний розвиток Мени
У повоєнні роки в Мені діяли підприємства з виробництва муки, масла, тютюново-фермантаційний завод, повна і неповна школи (семирічка), станція птахівництва, стадіон, кінотеатр і бібліотека.
У 1976 році в Мені відкрили зоопарк і санаторій «Остреч», який відомий і дотепер. Ще одна «візитівка» міста – джерела мінеральних вод «Остреченська».
