Реставрація історичних об’єктів — це не тільки данина поваги славному минулому Чернігівщини, а й внесок у майбутнє регіону, де останнім часом все частіше замислюються про розвиток туризму. Так, ще одним пам’ятником старовини, відновленням якого перейнялася місцева влада, стала Козацька (Густинська) гать в Прилуцькому районі. Далі на chernigiv-future.
Що за гать така?
Густинська гать — це своєрідна переправа через річку Удай, що веде прямо до центрального входу в монастир, який розташовувався колись з боку річки. Саме ця споруда і була довгий час основним шляхом в обитель. Ширина дамби 8 метрів, висота близько 3. Історики також говорять, що свого часу її довжина була не меншою 2 км, а будували гать майже 20 років.
Як і монастир, дамба знала хороші й погані часи. На щастя, зараз історичний пам’ятник оновлюється і є надія, що все найгірше для нього позаду.
Чим знамените село Густиня?
Потрапити у село, назва якого колись означала густий ліс, сьогодні можна по трасі Суми – Київ. Правда, лісу тут давно немає, залишився тільки невеликий березовий гай в яру.
В історичних документах Густиня вперше згадується в 1791 році як Підмонастирська слобода, яка зародилася біля стін Густинського монастиря десь в XVII, початку XVIII в. тому що до 1791 року вона вже налічувала 42 особи чоловічої статі, що справно платили податки. Займалися жителі слободи землеробством, за селом було закріплено понад 400 десятин орної землі. Була в Густині й церковнопарафіяльна школа.
Велику популярність слободі приніс знаменитий Густинський ярмарок, що проходив тут з XVII в. і збирав під стінами монастиря людей зі всієї Чернігівщини. Їхали ж люди на ярмарок по Козацької гаті, що насипана через річку Удай.
Густинський монастир
Густинському Свято-Троїцькому монастирю в червні 2020 року минуло 420 років. Він був заснований в 1600 році монахами, які прийшли з Києво-Печерської Лаври, на острові, оточеному водою і густим лісом. “Спонсором” будівництва став сам гетьман Сагайдачний. Жертвували на монастир і Іван Самойлович, і князі Вишневецькі.
Друга половина XVIII ст. вважається “золотим століттям” Густинського монастиря. Він був такий багатий, що його називали другою Лаврою. На цей же час припадає і розквіт Густинського ярмарку, куди з усього краю з’їжджався православний люд купувати та продавати. Магазинчики та лотки стояли тісними рядами, був тут й цирк, й карусель. Кажуть, що людей бувало так багато, що в шести криницях не вистачало води й доводилося брати з ріки.
В різні часи гостями монастиря були Сагайдачний, Сковорода, Мазепа, на кошти якого й побудована Воскресенська церква.
У другій половині XVIII в монастир володів 3 тис. дес. землі, на яких працювали понад 3 тис. кріпаків. На території обителі робили цеглу, випікали хліб, виливали дзвони, ткали полотно і дорогі килими. Були тут й своя винокурня, й прекрасна бібліотека.
Новий час — нове життя
У 1995 р. почалася нова епоха в житті Густинського Свято-Троїцького, тепер уже жіночого монастиря — він був офіційно зареєстрований як діючий. А разом з ним відродилися і церкви – Воскресенська, Петропавлівська, Свято-Троїцький собор …
А тепер ожила і Козацька гать, яка, сподіваємося, разом з монастирем і церквами в найближчому майбутньому стане одним з найбільш привабливих туристичних об’єктів Прилуччини.
