Що ми знаємо про українську академічну музику? Виявляється, до образливого мало. І якщо “з ходу”, то крім Миколи Лисенка нікого так одразу й не пригадаєш. Більш того, це питання іноді ставить у глухий кут навіть істориків. Тим часом талановитих вітчизняних композиторів у нас досхочу і тут мова не йде про емігрантів, пише chernigiv-future.com.ua.
Приклад? Будь ласка, — Левко Ревуцький, уродженець села Іржавець, що неподалік від Качанівки.
У 1989 р, коли ЮНЕСКО оголосило рік пам’яті Ревуцького, в його рідному селі відкрили будинок-музей. Поговоримо, про цей історичний пам’ятник і про непросту долю яскравого представника української інтелігенції — Льва Миколайовича Ревуцького.
Славний рід Ревуцьких
Родовід Левка Ревуцького споконвічно козацький, що сягає до найзнаменитіших представників Запорізької Січі. По матері Ревуцькі — прямі нащадки Богдана Хмельницького. Дочка Великого гетьмана Марія була дружиною полковника Івана Стороженка, який жив у епоху Руїни та дав початок одному з найславетніших родів козацьких старшин. Згідно з генеалогічним деревом Ревуцьких, у 9 поколінні одна з представниць цього роду, Олександра Стороженко, стала дружиною Миколи Ревуцького, також козацького шляхтича за походженням. У цій родині й народилися брати Дмитро та Лев Ревуцькі.
Слід зауважити, що обидва були людьми творчими. При цьому Дмитру, який став мистецтвознавцем і літератором, пощастило менше. На початку 30-х років він потрапив під “хвилю” чергової кампанії по боротьбі з націоналізмом, його зняли з усіх постів і піддали обструкції, після чого Ревуцький-старший пережив інсульт і фактично став інвалідом.
Однак на цьому його пригоди не закінчилися. Під час окупації Дмитро Миколайович залишився в Києві і, щоб отримати пайок, написав кілька етнографічних статей у міську управу. Через кілька днів його знайшли з проломленим черепом. За офіційною версією, на старого напали бандити, але з відкриттям архівів НКВС, з’ясувалося, що Дмитра Ревуцького вбив один з гебістів, за “зраду”.
Лев Ревуцький про смерть брата дізнався, перебуваючи в Узбекистані, в Ташкенті, куди він був евакуйований і де керував класом композиції в Ташкентській консерваторії.
Лев Миколайович в ті роки також був під постійним наглядом НКВС. Так, на початку 50-х, маючи звання лауреата Сталінської та інших престижних державних премій, він так боявся репресій, що знищив весь епістолярний архів і свою Третю симфонію.
Будинок-музей нащадків Хмельницького
Про свої козацьке коріння Лев Ревуцький пам’ятав завжди, періодично приїжджав в Іржавець і цікавився станом рідної домівки. Саме тому будинок і “вижив”. Ревуцький не дав знищити садибу, яку колгосп на початку 70-х збирався розібрати на будматеріали. Таким чином, унікальна будівля, поставлена предком Ревуцьких, Кіндратієм Каневським, у 1789 р., відбулось до наших днів.
Перебуваючи на Прилуччині, обов’язково відвідайте садибу знаменитого композитора, щоб отримати уявлення про побут вітчизняної інтелігенції кінця XIX початку XX ст. Сьогодні в будинку-музеї зібрано понад тисячу експонатів, серед яких особисті речі членів сім’ї Ревуцьких, старовинні меблі, книги, музичні інструменти, які розповідають про життя нащадків Богдана Хмельницького.
