Сучасний чернігівець має безліч джерел світла – від невеличких лампочок та ліхтариків до громіздких ліхтарів. Тоді як мешканцю середньовічного Чернігова, доводилось користуватись докорінно іншими способами, щоб освітити свій дім. У XXI столітті середньовічні технології можуть здатись примітивними, проте це лише на перший погляд. Адже кожен із цих способів освітлення – результат тривалих експериментів. Більше на chernigiv-future.com.ua.
Освітлювальні технології Чернігова в Ранньому Середньовіччі
Почнемо з того, що до Х століття на території Чернігова було невелике городище. З Х століття Чернігів почав розвиватись як місто. З того часу він відігравав важливу геополітичну роль. У ХІІ столітті стає регіональним центром у північних землях Русі. Відтоді в Чернігові активно розвивається наука, архітектура, а також способи освітлення.
Технології освітлення в Чернігові вдосконалювались повільно через ряд причин. По-перше, тому, що до Чернігова довго “доходили” європейські технологічні новинки. Адже, щоб дізнатись про нові способи освітлення, потрібно було або з’їздити в іншу країну, або опитати іноземного гостя. Тоді як подорожі з Русі або на Русь у Середні віки були небезпечними. Особливо в період монгольської навали.
По-друге, чернігівці продовжували користуватись давніми способами освітлення. Адже все давнє в Середньовічній Русі вважалось традиційним і відповідно найкращим. До того ж міська влада Середньовічного Чернігова не опікувалась питанням освітлення, тому і не сприяла розвитку його технологій.
Як чернігівці освітлювали будинки в Середні віки
Існувало два типи освітлення – денний і вечірній. Для денного характерне природне освітлення, тоді як для вечірнього – штучне. Вдень середньовічні чернігівці отримували світло завдяки сонячним променям. Це було надзвичайно важливе питання. Тому про те, як багато сонячного світла проникатиме у дім, думали ще під час будівництва дому. Через це мешканці середньовічного Чернігова старались розташовувати свої будинки лицем на схід. Тоді дім буде більш освітлений вдень.
Ввечері мешканці Чернігова освітлювали дім запалюючи “лучину” – тонкий сухий уламок дерева. Чернігівці встромляли його або безпосередньо у стіну, або у спеціально зроблений тримач з глини. Перед цим “лучину” запалювали за допомогою “світоча”. “Світоч” або “світник” був дерев’яною конструкцією з пня та пустого стовбура дерева. На пні стояла глиняна миска, де підпалювали “лучину”, а над ним – стовбур. Завдяки пустому дерев’яному стовбуру, що був як труба, дим виходив з дому.
Поліський дім, в якому раніше стояв “світоч”
Цим способом в Чернігові користувались дуже довго. Згідно з розповіддю українського етнографа, Федора Вовка, навіть у ХІХ столітті там траплялись випадки запалення “лучини”. Це можна пояснити близькістю Чернігова до лісів. Чернігівці завжди могли сходити в ліс і набрати дерева.
Наступним методом, яким користувались чернігівці для освітлення ввечері, є запалення каганця. Каганець – це невеличка глиняна мисочка, у яку наливали масло або топлений жир. Туди вставляли ґніт і підпалювали. Це був один з найпростіших способів освітити дім. Тому археологи находять давньоруські каганці по всій Україні – у Чернігові, Києві, Галичі, Криму та інших містах.
Іншим джерелом світла були свічки. У Середні віки не кожен чернігівець міг дозволити собі мати свічки. Вони були привілеєм заможних містян або бджолярів. Чернігівські бджолярі збирали віск з вуликів, які тоді розташовувались у бортнях, і виливали свічки. У віск вставляли ґніт і підпалювали. Свічку вставляли у свічник. Свічник виглядав як ніжка для свічки з кераміки, бронзи чи заліза. Найбільш поширеними у Чернігові були керамічні свічники – це і дешевше, і дозволяє спалювати свічку до кінця. У металевих свічниках віск важко було вичищати, тому свічку не допалювали.
Археологи знаходили середньовічні свічки і їх підставки у різних районах Чернігова – як у жилих, так і в робочих. Також у залишках старих церков, де свічки були невід’ємною частиною служби.
Разом з тим, безвідмовним способом отримати освітлення була піч. Кожен дім в Чернігові будувався з піччю. Вона відігравала важливу роль в опаленні, разом з тим давала світло. Світло було тьмяне, його було не багато. Проте у разі чого середньовічний чернігівець завжди міг розраховувати на свою піч.
Вуличного освітлення в середньовічному Чернігові ще не існувало. Тому вночі було небезпечно перебувати на вулиці.