В 988 році князь Володимир хрестив Русь. Робив він це доволі жорстко, вогнем і мечем. Язичницьких жерців страчували, а їх істуканів розбивали та палили у вогні. Доставалося й простим людям, які хотіли зберегти вірність старим богам. Другим по значенню містом Русі після Києва, яке прийняло православ’я, став Чернігів. В 991 чи в 992 році (точно не відомо) тут заснували єпархію. Першим чернігівським єпископом став Неофіт. Він приїхав на Русь разом з присланим з Візантії митрополитом.
За сприяння місцевої влади архієреї Чернігівщини почали будувати величні храми і маленькі, затишні церкви та монастирі. Перебуваючи в храмі, людина спілкується з Богом, розповідає про свої проблеми або навпаки, за щось дякує. Для віруючого в храмі святиня буквально все – починаючи від самого приміщення і закінчуючи іконостасом і найменшою свічкою, що стоїть перед іконою.
Починаючи з 988 року вже 50 поколінь українців живуть в православній вірі. Вони ходять в храми, відвідують звичайні і святкові служби, сповідуються, причащаються та беруть іншу участь у житті Церкви. В цій статті, розповідає сайт chernigiv-future, ми розповімо про найзначніші, найвеличніші святі місця Чернігівщини – храми та монастирі.
Єлецький чоловічий монастир в Чернігові
Успенський Єлецький чоловічий монастир знаходиться в 1 км від русла річки Десни на плато Болдіних гір. Адреса монастиря: місто Чернігів, вулиця князя Чорного, 1.
Як виник монастир? З цього приводу є декілька легенд. Згідно однієї з них, в часи князювання Святослава Ярославича біля Чернігова проходили люди. Вони побачили незвичайне сяйво: виявилося, що воно йде від образу Богородиці, що хтозна як проступив на ялинці. Ця святиня отримала назву Єлецької ікони Богоматері. На місці де люди стали свідками чуда, в 1060 році побудували церкву, а потім і монастир.
Згідно іншої легенди, монастир побудували завдяки Антонію Печерському. Преподобний відомий тим, що в 1051 році заснував Києво-Печерську Лавру. З 1069 по 1072 рік він жив в печері, викопаній в Болдіних горах.
Цю гіпотезу історики трактують двояко: можливо, преподобний спочатку поселився у вже існуючу обитель, а потім перейшов жити в печеру. Втім, можливий і дещо інший варіант: монах умовив князя збудувати монастир при існуючій церкві.
Свято-Троїцький собор в Чернігові
Троїцький собор є складовою частиною Троїцько-Іллінського монастиря, який заснував в 11 столітті на Болдіних горах Антоній Печерський. Після набігів татаро-монгол монастир довгий час стояв напівзруйнований. Відродження духовної святині почалося за часів козаччини: у 1649 році фінансові та матеріальні ресурси для цього виділив полковник Степан Подобайло.
Ансамбль собору, разом з Трапезною, Введенською церквою та колокольнею було збудовано в 1679-1695 році. Своїм унікальним стилем українського бароко собор забов’язаний архітектору з Вільнюса Йоганну Баптисту Зауеру.
Починаючи з 1790 року монастир додатково виконує функцію резиденції архієпископа.
Собор знаходиться в Чернігові на вулиці Толстого, 92.
Спасо-Преображенський собор
Ще однією святинею та справжньою окрасою Чернігова є Спасо-Преображенський собор, який знаходиться за адресою: вулиця Преображенська, 1.
Храм почали будувати в 1031-1036 роках при князі Мстиславу Володимировичу. В 1036 році князь помер, а майстрів «перекинули» на інше будівництво – до Новгорода. Там ці спеціалісти звели іншу святиню – храм Святої Софії.
Будівництво Спасо-Преображенського собору було закінчене тільки в середині 11 століття. Храм став головною святинею в Чернігові і у всьому Чернігово-Сіверському князівстві.
В 1756 році у соборі сталася велика пожежа. Дерев’яні хори вигоріли повністю, і так і не були відновлені. Крім цього, в храмі зламали хрещальню. Згодом замість неї звели ще одну круглу башту. На обидві башти собору встановили величезні шпилі.
Свято-Миколаївський храм
Цей храм побудували в честь воїнів, які воювали на території Афганістану. Навколо храму є три лікарні: обласна, лікарня МВС та онкоцентр. В цьому храмі часто бувають люди з дуже непростими життєвими ситуаціями, не тільки духовними, а й матеріальними проблемами. Це й не дивно: святий Миколай здавна вважався помічником всіх нужденних.
Знаходиться Свято-Миколаївський храм в Чернігові на вулиці Михайлевича, 7.
Борисоглібський собор
Собор святих Бориса і Гліба – архітектурний пам’ятник домонгольської доби, збудований за часів князювання Давида Святославича. У 1115 році князь наказав перенести мощі цих святих до одного з вишгородських храмів. Останки святих перенесли з дерев’яної церкви до кам’яної.
Через 5 років після цього помирає княжий син, Ростислав. На згадку про сина князь починає будівництво собору Бориса та Гліба. У 1123 році в усипальниці собору був похований і сам князь.
Після нападу Батия на Чернігів храм був зруйнований вщент. Через деякий час святиню відновив митрополит Максим. На протязі 15 століття собор використовувався монахами.
В 1611 році Чернігів захопила Польща. Внаслідок бойових дій собор вигорів повністю. У 1627-1628 роках його відновили домініканці. З цього часу він почав функціонувати як католицький костел. При католиках була добудована дзвіниця та споруджені інші монастирські будівлі.
За часів Богдана Хмельницького храм знову повернувся до православної громади. У 1659 році архієпископ Лазар Баранович перебудував храм, надав йому статус кафедрального.
У 1702-1703 роках новий архієрей, Іван Максимович, доповнив храм кам’яною дзвіницею. Кажуть, що робітники, які рили котлован під дзвіницю, знайшли срібного ідола. Саме з цього ідола гетьман Іван Мазепа наказав зробити для храму царські врата. Є і трохи інші варіанти цієї легенди: срібного ідола знайшли при будівництві дзвіниці Чернігівського колегіуму або при зведенні дзвіниці Спасо-Преображенського собору. В деяких джерелах є згадки про двох знайдених ідолів.
Вчені дослідили царські врата, але переконливих доказів того, що вони були виготовлені з цілого шматку срібла, не знайшли.
Срібні врата були виготовлені у німецькому Аугсбурзі майстром Дрентветтом. На цих вратах є герб гетьмана і платівка з годом виготовлення – 1702. На вратах зображені фігури чотирьох євангелістів, зображення з сюжетами «Благовіщення» та Мойсеєвого дерева, на вершечку якого є фігура Ісуса Христа.
Сьогодні Борисоглібський собор не використовується для богослужінь. Храм перетворений на музей і є частиною історичного заповідника «Чернігів стародавній».
Борисоглібський собор знаходиться за адресою: вулиця Преображенська, 1А.
Антонієві печери
Найпопулярнішою археологічною пам’яткою Чернігова і святим місцем для поклоніння віруючих є Антонієві печери. Вони були засновані в 1069 році як печерний християнський монастир. Якщо вірити давній легенді, засновниками були преподобний Антоній Печерський і чернігівський князь Святослав Ярославич.
Антоній Печерський приїхав до Чернігова, рятуючись від київського князя Ізяслава. Тут йому сподобались Болдині гори. Саме в них і було вирішено заснувати монастир.
Свій інтерес був і в чернігівського князя. В Києві вже деякий час існував Печерський монастир, який набув великої слави. Чернігів здавна сперечався з Києвом за першість у культурній, релігійній царині. Заснувавши печерний монастир, чернігівський князь сподівався підвищити роль своєї землі в Київській Русі. І значною мірою це йому вдалося.
Найбільшою церквою підземного комплексу є храм Феодосія Тотемського. Як кажуть віруючі, це дуже намолене місце. Люди приходять сюди зі своїм горем і проблемами – і Бог справді допомагає.
Адреса релігійної та історичної пам’ятки: м. Чернігів, вулиця Успенського, 33.
Чернігів – це свята земля, частина сучасної України і її попередниці, Київської Русі. Чим старіший храм, тим більш намолені в ньому ікони та навіть весь простір. В цьому плані Чернігівщині дуже пощастило – багато храмів збереглися ще з домонгольських часів. Приходьте до храму не тільки тоді, коли важко на душі, але й просто для того, щоб помилуватися красою стародавнього зодчества, аналогів якого в світі немає.
