Одна з центральних чернігівських вулиць названа на честь військового та державного діяча періоду Гетьманщини, козацького полковника Павла Полуботка. І як годиться, на вулиці встановлено меморіальну дошку, присвячену Полуботку, з його портретом і відповідним текстом. Все б добре, ось тільки зображений на пам’ятній дошці не той персонаж. Розповідаємо, чий портрет туди помістили та чи збираються чиновники виправляти помилку. Далі на chernigiv-future.
Полуботок, та не той?
Директор Чернігівського історичного музею Сергій Лаєвський заявляє, що людина на честь якої названа вулиця, на меморіальній дошці не та.
За словами Лаєвського, це теж Полуботок, але старший, його батько Леонтій. Встановити це не складно, достатньо звірити зображення цих людей. У Національному художньому музеї України є портрети батька та сина.
Як трапився такий конфуз незрозуміло, мабуть, переплутали “картинки”, а швидше за все, ніхто особливо й не вдавався в деталі — вулицю назвали, дошку повісили й відзвітували про зроблене. І все б добре, каже директор історичного музею, кінець кінцем всі помиляються. Гірше інше, адже ті, хто відповідає за це, знають, що трапився промах, але ніхто досі й пальцем не ворухнув. Очевидно, час для “серйозних” рішень ще не настав, підбив підсумок Сергій Лаєвський.
Хто такий Павло Полуботок і чому він для нас важливий ?
Павло народився в заможній родині на хуторі Старополуботівскій. Його прадід Ярема служив при Чернігівському магістраті, батько був писарем, сотником Чернігівського полку, а під кінець життя переяславським полковником. Сам Павло отримав прекрасну освіту, закінчив Києво-Могилянську Академію, потім вдало одружився на племінниці Івана Самойловича, що сприяло в подальшому його кар’єрі.
Відомо, що у Полуботків були складні стосунки з гетьманом Іваном Мазепою, який навіть розжалував Леонтія Артемовича та конфіскував частину його майна. Однак Павло зумів згодом відновити довіру Мазепи й у 1703 р. той закріпив за ним право на землі в Чернігівському полку, а через 2 роки дав добро на його обрання полковником.
Однак під час відомих подій Північної війни Полуботок не підтримав сторону Мазепу, завдяки чому, напевно, й залишився живим та на волі. Мало того, у 1708 р. він претендував на звання гетьмана України, але Петро I не довіряв чернігівському полковнику й обрав Івана Скоропадського.
На своїх землях на Чернігівщині Павло займався активною господарською діяльністю, розвивав промисловість, ставив млини, мануфактурні підприємства, винокурні, а на вторгованіі гроші скуповував землі й маєтки в окрузі. На початку 20-х років XVII ст. Полуботок був найбільшим землевласником в Гетьманській та Слобідській Україні.
І тим сумніше було його падіння.
У 1722 р. після смерті Скоропадського Полуботок все ж став наказним гетьманом, правда, з поправкою “в.о”. Тоді ж за указом Петра була створена Малоросійська колегія, яка почала активно втручатися у внутрішні справи автономії. Козацькій старшині це, безумовно, не подобалося. Полуботок намагався протистояти колегії, планував провести в Україні судову та фінансову реформи, проте імператор бачив майбутнє Малоросії інакше. У результаті Полуботок опинився у Петропавлівській фортеці, де, не дочекавшись результатів слідства, помер.
До відома, на думку того ж Сергія Лаєвського, і герб на будівлі міськради Чернігова також не відповідає нормам геральдики та, за словами історика, скоріше, нагадує герб Польщі.
