Сьогодні Прилуки — невеликий районний центр в Чернігівській області. Вулиці містечка прикрашають старовинні ліхтарі, розкішні фонтани, а ще тут дивовижна архітектура з цікавою історією. Розповідаємо, чому Прилуки називають українським Парижем і звідки тут стільки історичних пам’яток, пише chernigiv-future.com.ua.
Непроста історія маленького містечка
У Прилук, як і у більшості міст Чернігівщини, древня історія. Вперше вони згадуються в “Заповіті Володимира Мономаха своїм дітям”, як фортеця поставлена на річці Удай для захисту від кочівників, які першими, але, на жаль, не останніми, у 1092 році Прилуки й зруйнували.
У період феодальних міжусобиць місто не раз переходило з рук в руки та частково або повністю знищувалося. Потім прийшли монголи, й у 1239 р. двоюрідний брат Батия хан Менгу спалив Прилуки дощенту.
Відродилося місто у XV ст. завдяки князям Глинським, представниця роду яких Олена Глинська була матір’ю самого Івана IV Грозного та в якості регентши кілька років правила Великим князівством Московським.
Втім, відбудовані Глинськими Прилуки недовго простояли цілими, У 1482 році їх знову спалили татари. А через 110 років історія повторилася. Князі Вишневецькі відбудували місто, але у 1604 році війська Бориса Годунова знову його спалили.
Після цього тут поставили замок. У середині XVII ст. місто належало до козацького полку. Тоді ж на березі Удаю з’явилася дерев’яна фортеця, від якої сьогодні залишилися тільки вали.
Коли Прилуки перетворилися в місто яке ми знаємо?
По суті, становлення Прилук, як міста, яке ми знаємо, почалося з кінця XVII ст. при козацькому полковнику Дмитру Горленку, а його справу продовжив сумнозвісний Гнат Галаган. Зрадник Мазепи, який брав участь у знищенні Запорозької Січі, був ще й дбайливим господарем і завдяки йому в Прилуках з’явилися найкрасивіші будівлі.
З 1796 р. Прилуки – тихе, повітове місто, але саме в цей період тут будуються чудові будинки й церкви. Зокрема, це п’ятибанна кам’яна Іванівська церква в псевдоруському стилі (1865 р.) та триярусна дзвіниця, що стоїть поруч з нею.
До відома, найбільший дзвін на ній важив 343 кг. У 1930 р. його скинули й відправили на переливання. Богослужіння ж в Іванівській церкві відновилися лише у 1996 р.
Сама церква знаходиться буквально у кварталі від центру міста, де збереглося багато будинків XIX ст. — будівля Міської ради, побудована купцем Золотарьовим, будівля краєзнавчого музею, якому теж понад сто років. В історичній зоні Прилук, на Соборній площі стоїть зразок класицизму — храм Різдва Богородиці, закладений у 1806 р. Навпроти нього, через вулицю, знаходиться ще один храм — Стрітенський, побудований у 1889 р. в пам’ять про загиблого Олександра II.
Цікавий факт: церква збудована коштом міського голови Івана Дедіна, якому це коштувало 60 тис. золотих рублів. Зараз храм належить Густинському жіночому монастирю.
Далі, в глибині історичної зони знаходиться унікальна Миколаївська церква-дзвіниця. Будівля в стилі українського бароко була побудована Гнатом Ґалаґаном у 1720 р. Ну а поруч з нею стоїть прекрасний Спасо-Преображенський собор, будівництво якого почалося при полковнику Горленко, а закінчив його вже Галаган. Тут його власне й поховали. А поруч з цим собором знаходиться ще одна чудова будівля — “кам’яниця”, де колись зберігалася козацька полкова скарбниця.
Розповідаючи про дивовижну архітектуру Прилук, не можна не згадати й про Пантелеймонівську церкву, побудовану в стилі модерн на початку XX ст. Храм розташований на східній околиці міста. Оригінальна будівля, що вирізняється зелено-жовтим забарвленням стін і фігурної цегляною кладкою, дуже природно вписується в навколишній пейзаж з одноповерхових приватних будівель.
