Свято-Успенська церква у Вишеньках, що в Коропському районі, Чернігівської області — дивовижне по красі будова в класичному стилі з елементами бароко. Можливо, цей пам’ятник архітектури виглядав би й дещо “незвично” на фоні реалій невеликого чернігівського села (сьогодні в Вишеньках проживає близько 500 осіб), але ситуацію “рятують” палац і парк графа Румянцева-Задунайського, що знаходяться поруч, пише chernigiv-future.com.ua.
У 2012 р. Успенській церкві Пресвятої Богородиці виповнилося 230 років. Поговоримо про історію її створення та знаменитих людей, прославили цей храм і саме село.
Церква для імператриці
В кінці XVIII ст. землі та маєтки, що належали спадкоємцям відомого дипломата часів Петра I Сави Рагузинського, відійшли до графа й генерал-губернатора Лівобережної України Петра Олександровича Румянцева-Задунайського. Саме при ньому в селі Вишеньки, на Чернігівщині, у 80-ті роки XVIII ст. і почалося “велике” будівництво. В результаті у непримітному малоросійському селі з’явився справжнісінький палац, а поруч з ним, на пагорбі, кам’яна церква.
Певно відомо, що честолюбний граф будував всі ці споруди не тільки для власних потреб, а й з іншою метою. У Румянцева була мрія, щоб його будинок відвідала імператриця Катерина II. Він неодноразово її запрошував до маєтку, але та відмовлялася під різними приводами. І нарешті мрія Румянцева збулася.
У грудні 1787 р. Катерина II у супроводі величезної свити з 3 тис. осіб відбула в свою знамениту “таврійську” подорож. Імператриця побажала особисто оглянути відвойовані у турків землі, що знаходилися під тимчасовим управлінням її фаворита Григорія Потьомкіна.
Слід сказати, що тур по Україні, починався в Новгород-Сіверському, а закінчувався в Києві, звідки імператорський кортеж по Дніпру мав відплисти в Тавриду. І при підготовці цього “турне” велика увага приділялася приміщенням, в яких могла зупинитися висока особа. Природно, що серед вельмож буквально вишикувалася черга з охочих догодити імператриці, і граф Румянцев робив все, щоб опинитися першим у цьому списку. Забігаючи наперед, скажемо, що нехай і не відразу, але йому таки вдалося “заманити” Катерину до свого маєтку.
Історична довідка: у 1787 р., будівництво було закінчено, а храм освячений єпископом Новгородським і Глухівським Іларіоном. Відомо, що Катерина II ночувала в Вишеньках, молилася в Успенській церкві й, від’їжджаючи, пожертвувала на храм пристойну суму.
Втім, надалі про церкву також не забували. Про неї дбав і граф Румянцев, який регулярно виділяв чималі кошти на її утримання, і князь Сергій Долгорукий, який купив маєток після його смерті та, до речі, хрестив в Успенській церкві свого сина.
Успенська церква за радянської влади
Після падіння Російської імперії та приходу до влади більшовиків у країні почалася тотальна боротьба держави з релігією. Атеїзм оголосили нормою суспільних відносин, а церква фактично опинилася поза законом. Для багатьох храмів на території СРСР ця антирелігійна кампанія закінчилася їх частковим або повним руйнуванням. В цьому плані Успенській церкві “пощастило”. У 30-ті роки в ній розміщувався сільський клуб, а потім склад зерна.
Показовий факт — богослужіння в храмі в Вишеньках поновилися тільки в період окупації. Офіційно служби тут проводилися для солдатів німецької армії, але й жителям села не заборонялося молитися. А ще дивніше те, що й після війни, “відроджену” нацистами культову споруду не закрили й храм залишався діючим до розвалу Радянського Союзу.
Більш того, в 80-ті рр., в СРСР, Свято-Успенська церква була віднесена до пам’ятників містобудування, а після здобуття Україною незалежності отримала статус національного пам’ятника.
Попри таке високе положення в “архітектурній” ієрархії, реставрація в храмі довго не проводилася. У підсумку в “нульових” церква у Вишеньках знаходилася в критичному стані, стіни руйнувалися на очах, а дах протікав.
У 2010 р., завдяки ініціативі місцевого священника, який заручився підтримкою громадськості, почався збір коштів на відновлення храму. А вже через 2 роки “стартували” реставраційні роботи, під час яких було відремонтовано центральний купол, купола на дзвіницях, оновлений тиньк на стінах, і, по суті, храм був врятований від руйнування.
Проблема авторства
Якщо на сьогодні питання, в якому році було побудовано церкву в Вишеньках, у істориків не викликає сумніву, то проблема авторства цього чудового проекту як і раніше не вирішена. Офіційно серед головних претендентів значиться знаменитий архітектор того часу італієць Джакомо Кваренгі, який жив і працював у Санкт-Петербурзі, в другій половині XVIII ст. і “відзначився” декількома проектами на Чернігівщині.
Є також думка, що палац і Успенську церкву в Вишеньках створював німецький архітектор Юрій Фельтон, автор креслень храму в Троїцькому-Кайнарджи.
Що стосується керівника будівництва, то тут історики майже одноголосно називають нашого співвітчизника Максима Мосціпанова, що довгі роки працював на графа Рум’янцева.
Цікаві факти
Слід зауважити, що окремі архітектурні рішення храму дивують своєю незвичністю. Наприклад, на одній з веж-дзвіниць церкви встановлено традиційний дзвін, а на … інший годинник, які, до речі, досі працює.
Далі, серед барочного оформлення фасаду впадає в очі нехарактерна для українських церков деталь — зображення на передній частині будівлі “Всевидячого Ока”, неканонічного церковного символу, що являє собою трикутник, з оком всередині нього.
Символічний зміст зображення — всезнання Бога, а також утвердження принципу Святої Трійці. Імовірно, що цей знак був запозичений християнами в незапам’ятні часи в іудеїв, у яких вважався символом бога Єгови (Яхве).
В Європі “Око Бога” використовувалося часто, а ось у нас такі знаки вперше з’явилися при правлінні Олександра II, що прихильно ставився до руху масонів, яких він вважав гуманістами та носіями культури.
