Архітектурне обличчя Чернігова в минулому постійно змінювалось. У середині XX століття головним видозмінюючим фактором була Друга світова війна. Тоді Чернігів пройшов ряд випробувань, що відобразилось на його архітектурі. Більшість будівель зазнали ушкоджень, деякі були повністю знищені. Проте поки чернігівці пам’ятають про втрачену архітектурну спадщину, доти вона існує. Більше на chernigiv-future.com.ua.
Як нацисти зашкодили архітектурі Чернігова
22 червня 1941 року нацистська Німеччина напала на СРСР. Німці блискавично просувались українськими землями на схід. Вже в серпні вони підступали до Чернігова. Готуючись взяти місто, 23 серпня нацисти почали завдавати авіаудари по Чернігову. Авіаційні удари тривали до 25 серпня. Саме тоді міська архітектура постраждала найбільше.
Чернігівці, які пережили Другу світову війну, розповідали, що у 23-25 серпня місто охопили страшні пожежі. Вулиці тонули у вогні. Пожеж було так багато, що небо здавалось червоним. Будинки швидко спалахували вогнем, адже більшість була дерев’яна. За відсутності належної реакції з боку міліції і НКВД пожежі поширювались містом.
Від пожеж 1941 року в Чернігові постраждали Успенська церква Єлецького монастиря, католицький костел Святого Олександра та будинки Гортинських. Сильних ушкоджень зазнала П’ятницька церква та колишній кінотеатр Щорса. Тоді як Миколаївська, Хрестовоздвиженська та Вознесенська церкви, разом із садибою Милорадовичів, готелем “Царьград”, будинком Дворянського зібрання та жіночою єпархіальною школою зовсім зникли після Другої світової війни.
Пошкоджені архітектурні пам’ятки Чернігова
Одним з найстаріших храмів Чернігова, що зазнав пошкоджень під час Другої світової війни, була церква Успіння Святої Богородиці при Єлецькому монастирю. Згідно з легендою, Єлецький монастир виник ще в середині XI століття. Нібито його заснував князь Святослав Ярославович. Важко сказати, коли точно з’явився монастир. Проте у другій половині XII столітті його існування – це факт.
Успенська церква Єлецького монастиря до 1941 року і після
У XII столітті при монастирі з’явилась Успенська церква. З того часу і до початку XX століття її кілька разів відновлювали. На жаль, після Другої світової війни довелося ще раз.
У 1857 році частиною міського простору Чернігова став католицький костел Святого Олександра. Його побудували на стику Воскресенської та П’ятницької вулиці. Костел мав форму класичної базиліки з високою стелею. Тому важливим елементом споруди були нефи – витягнуті структури, що розділяють простір. Невіддільною рисою нефів були античні колони та інші вертикальні елементи, що підпирали стелю.
З приходом радянської влади костел закрили. У 1935 році під час активної кампанії зі знищення храмів радянці перебудували костел простіше. Вони прибрали нефи як щось “надмірне” для радянської архітектури. З 1936 року костел був місцем проживанням працівників НКВС, поки не вигорів у 1941 році.
Католицький костел Святого Олександра до 1941 року і після
Оскільки основа костелу була з цегли, він зберігся. Невдовзі по Другій світовій війні радянці відновили його. Наразі будівля костелу передана Державному архіву Чернігівської області для зберігання фондів.
Вогонь 1941 року в Чернігові пошкодив і садибу Гортинських. Це був комплекс стародавніх будинків, якими сім’я Гортинських володіла з 1860-х років. Останній власник садиби Олександр Олександрович Гортинський займав високу посаду в Чернігівській повітовій земській управі. Тому один будинок садиби відвели для страхового відділення Чернігівського земства. Коли більшовики прийшли до влади, садибу Гортинських націоналізували. З того часу в ній розташували бактеріологічний інститут. З горем пополам садиба Гортинських пережила Другу світову війну. У повоєнні роки її відбудували.
Ледь не зруйновані архітектурні пам’ятки Чернігова
Значних руйнувань зазнала П’ятницька церква – символ сучасного Чернігова. Історія П’ятницької церкви тягнеться з кінця XII століття. Її будівля є яскравим прикладом давньоруського зодчества. Тому невіддільними елементами П’ятницької церкви є нефи, апсиди і баня. П’ятницька церква присвячена Святій Параскеві П’ятниці, покровительниці торгів. Тому поруч з нею постійно були базари.
Згідно з фото Чернігова 1941-1945 років, під час німецької окупації П’ятницька церква стояла неушкодженою. Лише після вигнання німців з Чернігова церква руйнується. За радянської влади у цьому звинувачували німців. Однак сьогодні зрозуміло, що німці не встигли б закласти вибухівку в церкві і підірвати її відступаючи. Того ж року розпочались процеси, спрямовані на відновлення П’ятницької церкви. Керував ними Петро Барановський. Він постарався відновити історичний вигляд П’ятницької церкви.
Іншою архітектурною пам’яткою Чернігова, що зазнала сильних ушкоджень під час Другої світової, був кінотеатр імені Щорса. Побудований у 1939 році, він ледь не зник у 1941-1943 роках. Однак, радянці швидко відновили і розширили його. Адже кінотеатри відігравали важливу роль у пропаганді СРСР, особливо у повоєнні роки.
Втрачені архітектурні пам’ятки Чернігова
Більшість церков Чернігова були дерев’яними. Тому серпневі пожежі 1941 року знищили їх повністю. Сьогодні важко ідентифікувати кількість церков, що згоріли. Проте точно відомо, що з-поміж них були такі церкви XVIII століття як Миколаївська, Хрестовоздвиженська та Вознесенська.
У 1941 році зникла садиба Милорадовичів, збудована наприкінці XVIII століття. Це був великий довгастий будинок, виконаний у стилі класицизму. Його вхід прикрашали античні колони. Всередині розташовувалась велика бібліотека. На початку XX століття більшовики використовували садибу Милорадовичів як приміщення для музею.
Серпневі пожежі 1941 року знищили один із найстаріших готелів Чернігова – “Царьград”. Він функціонував з початку XIX століття. У 1846 році в ньому навіть зупинявся Тарас Григорович Шевченко.
Меморіальний напис на колишньому готелі “Царьград”. Фото часів Другої світової війни
Інша архітектурна пам’ятка, що згоріла у 1941 році – будинок Дворянського зібрання. Будівництво розпочалось у 1859 році, а закінчилось у 1870-му. Автором проєкту був Дмитро Єфімов. На початку 1950-х років руїни будинку Дворянського розібрали, не відновивши споруду. Подібна доля спіткала і жіночу єпархіальну школу.
Фото жіночої єпархіальної школи в Чернігові до 1941 року і після
Жіноча єпархіальна школа з’явилась у Чернігові в 1882 році. Її побудували на стику Гончої та Стрітенської вулиці. Будівлю спроєктував Дмитро Савицький – талановитий архітектор з Городні. У ній мав бути і навчальний, і житловий простір, адже училище було інтернатом. Тому жіноча єпархіальна школа вражала своїми розмірами і красою. До того ж школа мала велику бібліотеку. Дівчата, які любили читати, могли брати в ній хоч 150 книг у рік. Однак, з приходом більшовиків до влади її перестали використовувати за призначенням. Там розташували видання “Деснянська правда” та “Гарт”.
У серпні 1941 року будівля жіночої єпархіальної школи погоріла. У вогні зник дах та міжповерхові перекриття будинку. За радянських часів школу планували відбудувати. Навіть знайшли нового архітектора Лева Суднікова, який розробив план з відновлення. Однак далі справа не пішла. Натомість будівлю почали розбирати. І вже в 1963 році на місці колишньої жіночої єпархіальної школи в Чернігові постала нова будівля. Так проєкт Дмитра Савицького зник з архітектурного обличчя Чернігова.
Загалом внаслідок Другої світової війни близько 70% міської архітектури Чернігова зникло. З-поміж знищених будівель були як жилі, так й історичні. Багато з них залишились “безіменними”. Тому важливо зберігати пам’ять про втрачені пам’ятки архітектури, що нам відомі.