Основними музеями Чернігова є: обласний історичний музей імені В. Тарновського, військовий історичний музей, Антонієві печери, літературно-меморіальний музей-заповідник М. Коцюбинського. Якщо ви приїхали до Чернігова з туристичною метою, обов’язково відвідайте ці музеї. Завдяки цьому ви глибше пізнаєте історію та культуру краю. Детальніше про кращі музеї Чернігова у нашому матеріалі на сайті chernigiv-future.
Музей Коцюбинського
Музей Коцюбинського – це садиба, в якій проживав класик вітчизняної літератури, гуманіст і прихильник сонячних культів. Відомо, що письменник придбав цю садибу у 1898 році, коли переїхав сюди з Вінниці. Садиба і зараз перебуває в тому самому вигляді, як за життя митця.
Заснований музей ще за сталінських часів – у вересні 1934 року. В своєму нинішньому вигляді музей складається з трьох частин: колишньої садиби митця, саду та дому літературної експозиції.
Основа музею – це будинок письменника. Саме тут Михайло Коцюбинський провів 15 останніх і одночасно найбільш плідних у творчому сенсі років.
Коротка довідка. Михайло Михайлович Коцюбинський народився 17 вересня 1864 року у Вінниці, його батьком був дрібний урядовець. Свою освіту Коцюбинський здобував у двох закладах: Барській початковій школі та Шаргородському духовному училищі. Найвідомішими творами Коцюбинського є: Intermezzo, «Тіні забутих предків», «Дорогою ціною», «Коні не винні», «Хвала життю», «На острові» та ін.
Колишня оселя Коцюбинського являє собою невеличку, розміщену у центрі подвір’я хатинку. В кімнатах будинку повністю збережена атмосфера та обстановка, як при житті письменника. На вхідних дверях є бронзова табличка з написом: «Михайло Михайлович Коцюбинський».
Декілька років Коцюбинський використовував вітальню цього будинку як свій робочий кабінет. Тут і досі є бібліотека письменника, його меблі, зокрема робочий стіл з усім необхідним приладдям.
У двох шафах зберігається біля півтори тисячі книг. Це не тільки ті книги, які читав Коцюбинський. Тут є перші примірники його власних творів, а також твори інших українських авторів з автографами.
Справжньою окрасою музею є сад, у якому в перервах між написанням творів працював Коцюбинський. Напрацювавшись, Коцюбинський ішов відпочивати в бузкову альтанку, тут він пив чай, насолоджуючись пахощами трав та квітів. Працівники музею намагаються зберегти сад у тому самому вигляді, як при житті письменника.
І сьогодні в саду ростуть квіти, які подобались Коцюбинському при житті. Це маки, троянди і мальви, а також агави. Їх митець вподобав, коли перебував в Італії в гостях у Максима Горького. Меморіальний будинок накриває ялинка, яку Коцюбинський посадив власноруч. Вік ялинки по справжньому вражає – їй вже понад 100 років.
Побувавши в саду, неодмінно завітайте у триповерхове приміщення, зведене у вересні 1983 року – це літературна експозиція, побудована за проектом Анатолія Гайдамаки. Він є одним з найкращих українських художників-оформлювачів.
Найпримітніше місце у всій будівлі – дерев’яна експозиція, яка зображує персонажів творів Михайла Коцюбинського.
Ціллю створення літературної експозиції було ознайомлення широких верств населення з біографією письменника та з основними етапами його творчої праці. Відвідувачі експозиції можуть ознайомитися з особистими документами письменника, фотографіями, першими примірниками його творів та численними чернетками.
Музей Коцюбинського використовується і як творчий осередок інтелігенції усієї Чернігівщини. Тут постійно проходять різноманітні міроприємства: літературні вечори, концерти народної та класичної музики. При музеї функціонує кінолекційний зал – його можливості на повну використовуються філософськими, національно-патріотичними та літературними товариствами.
17 вересня, в день народження Михайла Коцюбинського в музеї вручають нагороди найкращим вітчизняним літераторам. Поряд з літературними експонатами в музеї є зразки художнього мистецтва, вишивки та писанкарства.
Щорічно музей відвідують тисячі людей з України та закордону. Вони їдуть до Чернігова, щоб вшанувати самого Коцюбинського та його дружину Віру Устимівну. Подружжя знайшло свій останній спочинок на Болдиній горі.
Військовий історичний музей
Чернігівщина має складну і одночасно захоплюючу історію військових звитяг і мужності. Ознайомитись з цими сторінками історії краю можна в Військовому історичному музеї, що знаходиться на вулиці Шевченка, 55А.
Спочатку тут був музей бойової слави 1 Гвардійської армії, відкритий 9 травня 1985 року. Через 7 років після свого відкриття музей перейшов у підпорядкування історичному музею імені В. В. Тарновського.
В музеї діють дві постійні експозиції та багато виставок. Одна з експозицій називається «Військова історія Чернігівщини». Вона почала свою роботу в 1988 році. Експозиція поділяється на теми: Розбудова війська часів Української революції, Крути, «Участь чернігівців у локальних війнах другої половини 20 століття» та ін. Одна з тем присвячена діяльності сучасного чернігівського прикордонного загону.
Друга експозиція присвячена бойовому шляху 1 Гвардійської армії. Перше відкриття експозиції відбулося 1985 року. У 1999 році експозиція була значною мірою перероблена.
Крім цих двох експозицій, в музеї періодично працюють виставки, присвячені Другій світовій війни, чернігівському козацтву та ін.
У фондах музею більше 11 тисяч одиниць зберігання. Це різноманітні фото, документи, особисті речі військових, зокрема їх професійні інструменти. Матеріали про бойовий шлях 1 Гвардійської армії становлять окрему колекцію.
Чернігівський обласний історичний музей імені В. В. Тарновського
Чернігівський обласний історичний музей імені В. В. Тарновського є одним з найстаріших музеїв нашої країни. Знайти його в Чернігові можна за адресою: вулиця Горького, 4. Заснували музей 14 листопада 1896 року. Саме в цей день почала свою роботу Чернігівська губернська вчена архівна комісія та історичний музей при ній.
Історія створення музею має декілька доволі цікавих сторінок. У 1896 році Василь Тарновський-молодший, благодійник і меценат, написав до земської управи заяву про відкриття нового музею. Його прохання задовольнили через 6 років: у 1902 році почав свою роботу Музей українських старожитностей В. В. Тарновського. Основою фондів музею стала колекція митця.
У 1923 році музей об’єднався з 4 іншими: вищеназваним музеєм архівної комісії, поміщицького побуту і мистецтва, етнографічним і єпархіальним древлєсховищем. Через 2 роки цей об’єднаний музей перемістили до приміщення нинішньої бібліотеки імені В. Г. Короленка.
В 1932 році музей переїхав на Вал. А його приміщення зайняв обком КПУ.
Після початку Другої світової війни всі фонди музею було перевезено вглиб Радянського Союзу, до двох міст – Чкалова і Уфи (Чкалов пізніше перейменують в Оренбург).
В грудні 1943 року всі експонати перевезли до Музею українських старожитностей. Причина переїзду була банальна: приміщення будинку на валу розбомбили гітлерівці. Після війни в музеї з’явилися нові відділи та сектори, присвячені художнім, історичним та археологічним пам’яткам.
В 70-х роках музей знову переїхав на Вал – туди, де перебував до війни. У 1979 році одну з художніх експозицій відзначили дипломом ВДНГ.
У грудні 1979 року музей поповнили експонати декоративного мистецтва. У 1983 році з художнього відділу створили окремий музей. У 1986 році з історичним музеєм об’єднали музей бойової слави.
На початку української самостійності музею було знову присвоєне ім’я В. В. Тарновського. А у 1997 році заклад отримав свою нинішню повну назву – Чернігівський обласний історичний музей імені В. В. Тарновського.
Антонієві Печери
Антонієві печери Троїцького монастиря мають велике значення не тільки як релігійний, але і як культурний і архітектурний об’єкт. Вважають, що печери були засновані в 1069 році князем Святославом Ярославичем і преподобним Антонієм Печерським. Впродовж довгого часу монастир називався Богородичним.
Літописець детально описав, внаслідок яких подій почали будувати монастир на Болдиних горах. Антоній, щось не поділивши з князем київським Ізяславом, втік зі столиці до Чернігова. Тут йому на очі попались Болдині гори. Преподобний викопав печеру і заснував монастир, який існує і дотепер.
Комплекс підземних печер та храмів розвивався до 1239 року. Але потім Чернігів спіткало велике горе – його знищили монголо-татари. Відроджувати монастир почали тільки в 1649 році – фінансові і матеріальні ресурси для цього виділив чернігівський полковник Степан Подобайло. З перервами процес реконструкції тривав до кінця 19 століття.
Загальна довжина Антонієвих печер – 350 м. Всі ходи, підземні печери та інші приміщення розміщені прямо в Болдиних горах. Глибина печер коливається від 2 до 12 метрів.
Для дослідників велику цікавість представляє нижній ярус Антонієвих печер. Це 100 метрова ділянка на схід від вівтаря церкви Феодосія Томського. Ця ділянка практично вся грунтова, за винятком 3 м біля входу. Ці три метри укріплені цеглою.
Печери використовувалися то для житла, то в якості некрополю. На другому ярусі є ще одна цікава для вивчення ділянка. Це галереї і приміщення на ділянці між церквами Феодосія Тотемського і Миколи Святоші. Археологи знайшли тут давньоруську церкву. Вона мала вражаючі розміри: довжину – 12 м, ширину від 5 до 2 м, висоту – 3 м.
В період з 18 по 19 століття Антонієві печери були значною мірою перебудовані. Саме в цей період створили три облицьовані цеглою церкви, у тому числі храм Феодосія Тотемського. Особливість храму в тому, що він виконаний в стилі українського бароко. Цей стиль проявляється в напівциркульних карнизах, нішах, арках та пілястрах. Наразі це найбільша підземна церква, яка знаходиться на Лівобережжі.
Крім церкви Феодосія Тотемського, в підземному монастирі є ще й храми Миколи Святоші і Антонія Печерського. Ці два храми мають простішу архітектуру.
Через високу вологість у підземних храмах не роблять дерев’яний іконостас. Стіни в храмах муровані, а ікони – металеві. З металу робили і царські врата.
В Антонієвих печерах є дві святині: перша – це келія засновника, Антонія Печерського, друга – це кістки монахів, яких було вбито у 1239 році під час набігу монголо-татар.
У 1967 році Антонієві печери стали складовою частиною архітектурно-історичного заповідника.
Музеї – це сховище історії, культури та традицій народу. Якщо ви турист, обов’язково завітайте до музеїв Чернігова. Знайдіть час відвідати музей і якщо ви місцевий. Бо хто не знає свого коріння, не має й майбутнього.
