Субота, 25 Вересня, 2021

Де в Чернігові перебували язичницькі капища і кому в них молилися?

Відомо, що історія “християнського” Чернігова нараховує понад тисячу років, а ось часові рамки дохристиянського періоду фахівцями визначені досить умовно. На сьогодні ми можемо впевнено говорити як мінімум про 3 століття “язичницького” Чернігова, але майже напевно після нових археологічних знахідок, цей термін збільшиться, пише chernigiv-future.com.ua.

 Всі ці століття наші предки поклонялися божествам, які уособлюють сили природи й робили вони це у своїх святилищах, знищених після офіційного запровадження християнства на Русі. Поговоримо про те, де в Чернігові могли розташовуватися храми древніх слов’ян і що на це вказує.

Було капище, стала церква

Дивна річ, але дослідження археологів підтверджують, що місцерозташування язичницьких капищ досить часто збігається з розташуванням християнських церков. Особливо якщо це стародавні церкви, побудовані в період становлення нової віри.

Такі збіги історики пояснюють тим, що тоді християнська церква боролася всіма способами за місце “під сонцем” і, щоб проявити лояльність до нових вірян, влада ставила храми на місця старих слов’янських капищ.

Своєю чергою, містичні теорії пояснюють такий феномен наявністю якихось “місць сили”, де присутня особлива енергетика. При цьому неважливо християнський храм стоїть на тому місці, чи язичницький, головне щоб він там був.

Таким чином, в Чернігові краще за все шукати головне капище слов’ян на місці центрального храму міста, яким завжди вважався Спасо-Преображенський собор, побудований в IX ст. за наказом князя Мстислава.

Загадка 4-х колон

Що ж, як кажуть, стукайте і відкриється. Сьогодні історики, які працюють в цьому напрямку, стверджують, що залишки давньослов’янського святилища в Чернігові виявлені … і це 4 мармурових колони Преображенського собору.

Річ у тім, що у 1750 р. собор пережив пожежу та капітальний ремонт. Після реконструкції храму його колони обклали цеглою.А коли одну з колон відкрили для огляду, стало зрозуміло якими вони були спочатку.  Аналіз зовнішнього вигляду та матеріалу дозволив фахівцям стверджувати, що саме ці колони — частина язичницького святилища.

Археолог Ю. Шевченко вважає, що на користь версії про давньослов’янське капище, що стояло на цьому місці, вказують і виявлені під час розкопок залишки шліфованих фрагментів та мармурової крихти. Шевченко стверджує, що колони вирубували з блоків на місці, тут же їх і шліфували.

Ще один доказ розташування давньослов’янського святилища на місці Спасо-Успенського собору в Чернігові, на думку археолога, це залишки прокаленного суглинку, що свідчить про те, що в цих місцях довгий час горіли незгасні багаття, ще одна традиція характерна для язичницьких капищ.

Храм був, але чий?

Навіщо використовували ці колони при будівництві Спасо-Преображенського собору? Тут варіантів декілька, але, очевидно, що таким чином християни вбили відразу двох зайців — продемонстрували перемогу нової релігії над старою,  а переконали нових парафіян, що це місце не втратило своєї святості. Таким чином, колишні ідолопоклонники повинні були відчувати себе в християнському храмі максимально комфортно.

В цілому ж більшість істориків впевнено в тому, що на території дитинця, так чи інакше, було язичницьке святилище, й залишається тільки з’ясувати, якому богу в ньому поклонялися наші предки.

Срібний ідол

У 1701 р. у Чернігові розпочалося будівництво Колегіуму. Тоді ж і був виявлений срібний ідол, очевидно, скульптура якогось язичницького бога.

Можливо, що язичники просто сховали “кумира” від християн, що не поважали стару віру, в надії дістати статую в кращі часи. Однак християнство,що  насаджувалося вогнем і мечем, прийшло на Русь надовго й “срібний бог” пролежав у землі близько 700 років.

На жаль, у XVIII ст. до археологічних знахідок також ставилися без належної поваги й унікальна скульптура не дожила до наших днів. За вказівкою гетьмана Мазепи її відправили до Німеччини на переплавку та відлили з “язичницького” срібла царські врата для Борисоглібського собору. Безсумнівно, це також шедевр ювелірного мистецтва, але, на жаль, через такий недалекоглядний вчинок, можливо, ми так і ніколи і не дізнаємося, чию скульптуру виявили тоді будівельники.

Фахівці припускають, що розплавленим у XVIII ст. богом міг бути Перун. На це вказує “Повість врємєнних літ”, де сказано, що у 980 р. князь Володимир поставив у Києві дерев’яного Перуна зі срібною головою.

Є також припущення, що срібна статуя могла бути зображенням напівміфічного сіверського воїна Радогоща або бога сонця Хорса. Таким чином, цілком імовірно, що місце на якому стоїть Колегіум і було місцем головного язичницького храму Чернігова.

Звідки взялися валуни?

 А ще один доказ цього — 18 величезних валунів з сірого пісковика, вмуровані в фундамент Колегіуму, які могли позначати кордони капища.

До відома, довжина окремих каменів, що огинають поясом цокольну частину будівлі, сягає півтора метра, а висота пів метра.

 Є такі “велетні” й в підвалах Колегіуму, причому на одному з них простежується зображення ідентичне рельєфу на камені Іллінської церкви, побудованої у XI ст. Історики припускають, що в доісторичну епоху ці брили оточували територію язичницького храму, аналог якого зараз відновлений на Хортиці.

Цілком також можливо, що капище на місці Спасо-Преображенського собору і на місці Колегіуму — це одна й та ж споруда з язичницькими кумирами та навісом, який підтримували 4 мармурові колони.

Храми Радогоща та Перуна

Що стосується того, кому був присвячений храм, фахівці вважають, що характерне трикутне планування чернігівського дитинця сильно нагадує описаний німецьким хроністом Тітмар Мерзебургзьким “трикутний-троєвратний град Радогощ”, що знаходився на території ободритов і лютечей. Згідно з текстами Тітмара, в центрі капища стояв храм, присвячений Радогощу, який сидів на білому коні. Якщо так, то територія сьогоднішнього дитинця в дохристиянські часи була культовим комплексом присвяченим Сварожичу-Радогощу.

А ось храм Перуна, швидше за все, розташовувався на Болдиних горах, в оточенні могутніх дубів, що символізували у слов’ян саме цього бога. Ідеальним же місцем для капища Перуна міг служити пагорб, де й зараз стоїть величезний дуб, що нависає над Іллінською церквою. 

Можливо, коли-небудь язичницький храм Перуна реконструюють, як це вже зробили на о. Хортиця, що тільки потішить і туристів, і місцевих жителів.

Latest Posts