Субота, 25 Вересня, 2021

Сумна історія села Блешня на Чернігівщині, якого вже немає

На початку березня 2021 р. село Блешня на Семенівщині перестало існувати, помер його останній житель —  це була жінка, її звали Тетяна Крижева. А ще у 2017 році тут проживало понад 50-ть осіб, пише chernigiv-future.com.ua.

На сьогодні в Орліковський Старостинський округ, крім Блешні, входять ще два села — Мхі та Баранівка, в кожному з яких проживає до півтора десятка чоловік.

Розповідаємо про село Блешня, якого більше немає. 

Семенівщина — це вам не Тьмутаракань

У території, скасованого нині Семенівського району, де розташовувалося й село Блешня, багата історія. Міста й поселення цього краю згадуються в літописах часів Київської Русі. Відомо, що в X-XII ст. Семенівщина входила до складу ранньофеодальної адміністративної одиниці — Сновської тисячі, потім, у результаті князівських міжусобиць, стала частиною Стародубського князівства, а через деякий час влилася у Чернігівське князівство.

У X-XIII ст. Семенівщина входила в сферу інтересів, одного з найбільш впливових міст того часу — Новгород-Сіверського, а після відходу татар, опинилася в складі князівства Литовського.

З 1500 року по 1619 — це була територія Російської держави, а потім стала частиною Речі Посполитої.

Повстання під проводом Богдана Хмельницького, яке переросло в національно-визвольну боротьбу, грунтовно перекроїло політичну карту Чернігівщини. Семенівський край “випав” зі складу Польсько-Литовської держави та, починаючи з другої половини XVII ст.і до 80-х рр. XVIII в. був “прикріплений” до Стародубського полку. Саме тоді й почалося інтенсивне освоєння земель, з’явилися багато сіл, хуторів і слобід, в основному на місці порожніх поселень, занедбаних під час монголо-татарської навали, міжусобиць та епідемій.

Слобода від слова свобода

Багато з новоутворених поселень тоді отримали статус “слобід”, що означало тимчасове звільнення їх жителів від сплати податків. Так, до складу Топальської сотні Стародубського полку,  разом з селами Карповичі, Тимоновичі, Баранівка, Орликівка, Хандибоківка, увійшла й слобода Блешня.

Освоєння нових земель було обумовлено необхідністю зміцнення північних кордонів України та супроводжувалося відчутним економічним підйомом.Так, спочатку шляхта, а потім козацька старшина засновували нові підприємства — “рудні”, де виплавляли залізо й виготовляли необхідні для селян знаряддя праці, а також “гути” — виробництва з виготовлення предметів зі скла.

Перша гута на Семенівщині була створена в селі Машеве переселенцем з Польщі Василем Скубічевським. А незабаром гути з’явилися в Блешні та в Баранівці. Їх заклав Василь Баранов, що з того часу вважається засновником цих сіл.

Для плавки скла й виготовлення з нього різних виробів у Блешні були всі необхідні умови, в першу чергу, пісок та деревина, й підприємство процвітало.

Блешня могла стати промисловим центром

Гута в Блешні працювала до кінця XIX ст., Більш того, виробництво ширилося й росло. У 1885 р. це вже був чималенький завод, де працювало 14 печей, які обслуговувало до 100 осіб. На той момент це було найбільше скляне підприємство в Україні, де виготовляли понад мільйон пляшок у рік.

Зі встановленням радянської влади в регіоні в 1919 р. Блешня опинилася в Гомельському районі Російської Федерації й перебувала там до 1926 р. після чого потрапила в Конотопський округ УРСР, а з 1932 р. увійшла до складу Чернігівської області.

У 50-х роках тут ще жило близько 200 осіб, але віддаленість від культурних центрів і відсутність нормальних доріг призвела до того, що молодь поїхала, а люди похилого віку померли. У березні цього року Блешня повністю збезлюділа й стала 31 селом, що зникло з карти регіону за останні 20 років.

Latest Posts